Як тільки не називали це чудове місто біля моря — Південна Пальміра, Чорноморський Вавилон, Маленький Париж, Столиця Півдня. Так, Ви абсолютно праві, ім’я його Одеса. Це дивовижне місто, в якому є практично все, де з’єднується непоєднуване, де український степ зустрічається з Чорним морем, де чисте і свіже повітря, де живуть веселі й дотепні люди. Пам’ятки Одеси воістину заворожують своєю неповторною красою. За історичними мірками місто-герой Одеса ще зовсім молоде, але історія його багата багатьма знаменними подіями, які наклали свої відбитки як на архітектурний вигляд, про що свідчать головні визначні пам’ятки Одеси, так і на характер мешканців та їхнє ставлення до своєї батьківщини — найколоритнішого південного міста.
Історія Одеси з моменту її зародження пов’язана з боротьбою за звільнення північного Причорномор’я від османських завойовників. Але ще раніше, у ХІІІ ст. за часів Золотої Орди, на місці сьогоднішньої Одеси було поселення Джинестра. Наприкінці ХІV ст. і на початку XV століття Джинестра перебувала у складі Великого князівства Литовського й іменували її — Качибей, Гаджибей або Коцюбеїв. З 1475 року Качибей належав Оттоманській імперії, і турки називають його — Хаджибей або Аджибей. 
У 1764 році тут будують фортецю Єні-Дунья, яку під час другої російсько-турецької війни було захоплено 14 вересня 1789 року загоном Йосипа де Рібаса — генерал-майора російської армії, командувачем якої був О. В. Суворов.В.В.Суворов
Війна, що тривала чотири роки, закінчилася Ясським мирним договором, укладеним у 1791 році, за яким до Росії знову відійшли Крим і землі в межиріччі Дністра і Південного Бугу.
22 травня 1794 року Катериною Другою був виданий указ про будівництво військової гавані на місці Хаджибея. Під керівництвом Йосипа де Рібаса та інженера-полковника Франца де Воллана було розпочато роботу зі складання плану будівництва міста. 2 вересня 1794 року з благословення Митрополита Катеринославського і Таврійського Гавриїла було забито перші палі у підмурівок міста Одеси, що одержала свою назву від грецького селища Одессос або Одіссос, яке розташовувалося за 45 верстах на схід від Хаджибею на околиці лівого берега Тилігульського лиману.
Прозцвітанню цього прекрасного українського міста сприяли видатні градоначальники — адмірал де Рібас, герцог Дюк де Рішельє, граф Воронцов і Ланжерон. Кожен із них зробив безліч славних справ на благо Одеси та її жителів. За часів цих талановитих людей і були побудовані головні визначні пам’ятки Одеси, без яких не можна уявити історію Одеси й усього північного Причорномор’я.
Одеса географічно вдало розташована, що дало їй змогу швидко перетворитися з невеликого поселення на торгово-промисловий і науковий центр європейського значення.
До 100-ї річниці заснування Одеса посідала 4-те місце в Російській імперії за кількістю населення й рівнем економічного розвитку після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави. Під час 1-ї та 2-ї світових воєн місто-герой пережило розруху, а багато жителів були розстріляні німецькими та румунськими загарбниками. Незважаючи на історичні потрясіння, за останнє століття населення Одеси збільшилося втричі.
Сьогодні місто розвивається як великий промисловий і курортний центр України. М’який клімат, безліч піщаних пляжів і тепле море створюють усі умови для незабутнього відпочинку в Одесі і приваблюють мільйони туристів до міста, яке носить титул «Південної Пальміри». Одесу потрібно не тільки бачити, а й чути, вдихати, пробувати на смак. Одеса — це не вокзал і не аеропорт, і навіть не такі відомі пам’ятки як вулиця Дерибасівська, Потьомкінські сходи, Приморський бульвар та Одеський театр опери та балету, не тільки вони. Одеса — це неймовірні одеські історії, вкорінені фрази, хуліганські пісні, геніальні вірші, оригінальний гумор, смішні анекдоти та багато, багато іншого.
Одеса — це місто з багатою історичною спадщиною, а також це ще й чудове місце для відпочинку. Кожен, хто хоча б один раз побував в Одесі, відвозить у своєму серці її частинку, сподіваючись коли-небудь повернутися назад на берег найсинішого у світі Чорного моря.