Нинішню територію Луганської області довгий час іменували Диким полем. Це найсхідніша область України, яка колись відділяла Кримське ханство від Московської держави. У зв’язку з таким географічним положенням Луганщина часто піддавалася нападам різних народів. Проте Дике поле змогло перетворитися з місцевості, в якій постійно вирували заворушення і велися війни, на багатий і процвітаючий край. Родючі землі та красива природа Луганщини привабили перших поселенців тисячі років тому. У Станично-Луганському районі було знайдено стоянку стародавньої людини раннього палеоліту, а в селищі Красний Яр археологи виявили стоянку людини пізнього палеоліту — їм понад 14 тисяч років.
Пізніше тут проживали сармати і скіфи, кіммерійці, болгари та алани, що залишили рештки сотень стародавніх поселень на території області. У період з IX по XIII століття територію теперішньої Луганської області заселяли торки, печеніги і половці, тепер майже в кожному населеному пункті області можна знайти кам’яні статуї, створені цими народами.
У XIII столітті після навали монголів родючі землі спорожніли, і так тривало до середини XVI століття, коли тут стали селитися селяни. Найактивніше Луганщина стала заселятися в 1640-ті роки: селяни тікали з Правобережної України, намагаючись сховатися від Визвольної війни, що вирувала в 1648-1654 роках.
Але під час Північної війни і ці землі охопили заворушення: у 1707-1708-ті роки тут було організовано масове селянсько-козацьке повстання. Тоді було вбито князя Юрія Долгорукого, який вирушив на Луганщину з царськими військами для пошуку кріпаків-утікачів. Під проводом отамана Булавіна кріпаки і донські козаки дали відсіч царській владі, за що жорстоко поплатилися: Петро I влаштував розправу над повстанцями, усі містечка були розорені і спалені.
Потім почалося нове заселення Луганської області: протягом ста років неосвоєні землі московський уряд роздавав слобідським козакам, німецьким колоністам, російським офіцерам, селянам і австрійцям. З цього періоду починається активне зростання області як промислового краю — тут починають видобувати вугілля, відкривають металургійне виробництво.
Така історія області послужила причиною того, що тепер вона славиться не тільки красивими природними пам’ятками, а й старовинними селищами, багато з яких були засновані в середині XVI століття. Це село Старий Айдар (1640 рік), відоме найстарішою в області Миколаївською церквою 1787 року, село Осинове (1643 рік) у Новопсковському районі, де збереглася Успенська церква 1802 року, селище Новопсков — одне з перших поселень на Луганщині. А також одне з найстаріших міст в Україні — Біловодськ, що славиться Троїцьким соборним храмом, який називають однією з найкращих культових споруд ХІХ століття в країні.
Не менш багаті й різноманітні природні пам’ятки області. Одна з них — «Баранячі Лби» в Новоайдарському районі — вважається візитною карткою області, це унікальні крейдяні скелі. Приємно здивує небайдужого до красот природи туриста Луганський природний заповідник, що має кілька філій по всій території області, в одній з яких можна побачити Королівські скелі — дуже мальовниче видовище.
Також багато гостей Луганської області із задоволенням відвідують меморіальні музеї воєначальника К.Є. Ворошилова і письменника В.І. Даля.
Загалом в області налічується понад 1600 пам’яток містобудування, історії, архітектури та монументального мистецтва.
Зараз Луганська область вважається промисловим краєм, однак при цьому вона не втратила своєї краси та природного багатства і щорічно приваблює тисячі туристів.