Безкраї простори і гірські вершини, які сягають у небо, куди не глянь. Мальовнича долина річки, древні ліси, що ваблять і зачаровують. Унікальна культура і пронесена крізь століття спадщина предків. Усе це Путила — дивовижне селище, приховане від випадкових цікавих очей у Буковинських Карпатах на самому кордоні з Румунією. Справжній рай для шанувальників зеленого туризму, які прагнуть відпочити на лоні природи. Для всіх, кого захоплює краса первозданної природи та надихають гірські пейзажі, кращого місця для відпочинку годі й шукати. Селище Путила, загублене на південному заході Чернівецької області, — це місце, де кожна людина, яка перебуває в пошуку єднання з природою, відчує, що досягла бажаного. Тут просто неможливо не перейнятися всією цією навколишньою красою. Стародавня історія Путили — одна з переваг цього чудового місця. За легендою засновниками поселення в найвисокогірнішій частині Карпат стали селяни, які втекли в гори в пошуках свободи від свавілля поміщиків. Першу його згадку знайдено в документах 1501 року, які фіксували його передачу за рішенням польського короля разом з іншими населеними пунктами феодалу І. Теутулу, за те, що той уклав мир між Молдовою та Польщею. 
Свіку віків горяни Карпат займалися тваринництвом, землеробством, різноманітними ремеслами та рукоділлям. Особливе місце в житті гуцулів у Путилі завжди відводилося й відводиться сьогодні народній творчості, яка виражається як у ремеслах, так і в музиці — місцеві жителі з давніх-давен вишивають, тчуть килими, ліжники, писанки, грають на трембітах, сопілках, скрипках, цимбалах, флоярах. Прагнення до прояву любові до навколишнього світу в путильських гуцулів виражається в пісні й танці — побувавши на одному з місцевих свят, можна зануритися в цю приголомшливу атмосферу, забути про всі проблеми, що здаватимуться нікчемними порівняно з красою нашого світу, його величчю, тими багатствами, якими він обдаровує найпростіших людей. Особливе ставлення до звичаїв і традицій, які дбайливо зберігають горяни в Путилі, виражається ще й у тому, що при багатьох школах сьогодні працюють музеї етнографії та народного побуту.
Познайомившись з історією та звичаями тутешніх жителів, можна перейти до знайомства з архітектурними красотами — практично в кожному селі Путильщини можна знайти старовинні гуцульські церкви: у самому селищі це церква Святого Миколая 1886 року споруди, а в прилеглих селах трапляються скарби культової архітектури, зведені в XVII-XIX століттях. Вивчивши рукотворну красу, варто оцінити найбагатше природне надбання краю. 
Кругом Путила з усіх боків обступають гірські вершини та стародавні ліси. Тутешні гори (Яровиця, Жупани, Чорний Діл та ін.) — це найвищі точки Буковинських Карпат на чолі з горою Піп-Іван висотою 1582 м. На їхніх схилах у букових, ялицевих і смерекових лісах, де трапляються справжні «старожили» віком 300-400 років і висотою до 50 метрів, причаївся по-справжньому казковий світ. Якщо й існують лісові ельфи, феї та інші легендарні істоти, то вони неодмінно мешкають тут — у густих лісах незайманої чистоти і первозданної краси. Ну а з більш «простих» мешканців лісу тут можна побачити дикого кабана, козулю, карпатського оленя, борсука, лисицю та інших тварин, зокрема рідкісних і занесених до Червоної Книги. Особливу славу заслужили природні пам’ятки Путили. Серед них — кам’яні каскади, що являють собою монументальне і дуже вражаюче видовище, яке трапляється тут і там у лісі й долині річки, найбільший із них сягає заввишки 30 метрів — це скеля Кам’яна Багачка. Гуляючи лісом, можна натрапити й на інші дива — численні глибокі лісові печери, в яких, за переказами, переховувався сам Олекса Довбуш, водоспади з кришталево чистою водою, тут є навіть гірське озеро! Однією з найвідоміших визначних пам’яток Путили є саме воно — озеро Буковинське око, водне дзеркало якого простягається на цілий гектар. Відкрийте для себе одне з найчудовіших місць України — селище Путила, доторкніться до цієї дивовижної краси, відчуйте фантастичну атмосферу та зарядіться заспокійливою енергетикою цього чудового краю.