У місці злиття степу і моря, на північному заході Азовського узбережжя простягається невелике курортне містечко під назвою Генічеськ, що привертає увагу туристів, які бажають добре відпочити і оздоровитися під час відпустки. Сьогодні відпочинок у Генічеську стає дедалі популярнішим, пропонуючи туристам можливість пожити в гарних місцях на березі моря, насолоджуючись при цьому всіма принадами сучасної міської інфраструктури. Вражають гостей міста і пам’ятки міста — природні, архітектурні, історичні.
Це невелике курортне місто Херсонської області, розташоване біля північного кордону піщаної коси Арабатська стрілка, що з’єднує степову південно-східну частину України і Крим (коса доходить до перешийка Керченського півострова). Ліворуч від міста розташоване озеро Сиваш, а праворуч — Утлюкський лиман. Від Генічеська Арабатську стрілку відокремлює вузька Генічеська протока, утворена протоками «Промоїна» і «Тонка». Ця особливість і послужила назві міста: вона походить від тюркського слова «дженічке», яке перекладається як «тонка протока».
Освоєння людиною територій, де нині простягається курортне містечко Генічеськ, почалося в далекій давнині. В епоху пізньої бронзи сюди прийшли кочові поселенці, вподобавши затишну місцинку на кордоні дикого степу на березі моря поруч із солоним озером Сиваш. Свідчення найдавніших епох в історії цих місць збереглися до нашого часу — це курганні поховання другої половини II — початку I тисячоліття до нашої ери. А слідом давньої історії вже нашої ери є знайдена на Арабатській стрілці біля міста вапнякова стела із сарматським знаком II-III століть нашої ери. Також під містом збереглися підземелля, походження яких науковці досі з’ясовують.
До моменту, коли ці землі стали вважатися південними кордонами Росії (після визволення Причорномор’я від турецько-татарського панування), містечко підійшло у вигляді невеличкого населеного пункту — містечка, що вперше згадується в указі Катерини II «Про влаштування нових укріплень» від 10 лютого 1784 року. Активне заселення півдня України дійшло і до Генічеська — місто почало рости й розвиватися, проте, як і раніше, залишалося, по суті, околичним поселенням із болотами навіть на центральній вулиці. Люди займалися видобутком солі в навколишніх лиманах, рибальством, землеробством і скотарством. Тривожні нотки в розмірений уклад життя генічан вносили війни — склалося так, що він завжди був опорним, оборонним пунктом російських військ, якому доводилося нести свою прикордонну службу. Проте поступово глухе селище розквітало і перетворювалося на затишне місто, статус якого воно отримало в 1903 році.
Сьогодні Генічеськ — це, перш за все, курортне містечко. Його населення станом на 2011 р. становило близько 26 тисяч осіб, що за сучасними мірками зовсім небагато. Це одне з таких місць, де за наявності сучасної інфраструктури зберігається близькість до природи, цікаві об’єкти якої (Бирючий острів, Арабатська стрілка тощо) вважаються головними визначними пам’ятками Генічеська, поряд з такими його архітектурними скарбами, як Церква Різдва Богородиці та руїни Арабатської фортеці. Розмістившись у пансіонатах, гостьових будинках або будинках відпочинку, туристи мають можливість жити в безпосередній близькості від природних скарбів міста, які дарують найпозитивніші емоції. Тепле море, води якого не остигають до пізньої осені, красиві піщані та черепашкові пляжі, затишок і всі можливості сучасного міста — відпочинок у Генічеську запам’ятовується кожному, хто побував тут, на довгі роки.