Одеса — прославлений курорт, потужний порт, столиця гумору й абсолютно чудове в плані архітектури місто, має ще одну перевагу. У Південній Пальмірі зосереджено безліч наукових та освітніх установ. Одним із найвідоміших, і що там приховувати, найбажаніших вишів країни, є Одеський національний медичний університет або ОНМедУ.
Спочатку він був одним із факультетів Новоросійського університету (1900 рік). Його появі активно сприяв найсильніший вітчизняний вчений-хірург М.І. Пирогов. Але вже після революції — 1922 року, він став автономним Одеським медичним інститутом. Ще пізніше йому було дозволено дописати ім’я патрона — Пирогова, до назви ВНЗ. У 2010 році інститут було підвищено у званні до університету. Останній штрих в імідж цього навчального закладу вніс В.Ф. Янукович, видавши в 2010 році указ про присвоєння ВНЗ статусу Національного університету.
На сьогодні ОНМедУ складається з 8 факультетів. При ВНЗ функціонує 3 музеї — історичний, патологоанатомічний і анатомічний. Цікаво, що весь квартал між вулицею Ольгіївською, Пастера і Маринеско, де розташований університет, зайнятий різними медичними установами. Крім університету тут розташовані 3 лікарні, морг і станція переливання крові. Але, природно, домінантою цього кварталу є головна будівля ОНМедУ на Ольгіївській вулиці.
Отже, Головний корпус для ОНМедУ, тоді ще новоствореного медичного факультету Новоросійського університету, збудовано Миколою Костянтиновичем Толвінським. Це — відомий російський архітектор польського походження. 1889 року він приїхав до Одеси, для якої спроєктував 12 будівель, що стали сьогодні визнаними архітектурними пам’ятками улюбленого міста Утьосова і Марка Бернеса, а також 2 корпуси Новоросійського університету — для фізико-хімічного і медичного факультету.
Головний корпус ОНМедУ роботи Толвінського — це розкішна триповерхова будівля, що зайняла рівно третину довжини всієї Ольвинської вулиці. Якщо дивитися на план будівлі, то зверху вона має вигляд велетенської, двосторонньої літери «Ш», у якій середня паличка трохи погладшала та заокруглилася. Річ у тім, що саме в цьому місці розташована головна лекційна зала, яка має розмір «невеличкої» театральної зали з кафедрою і дошкою замість сцени. Крім того, на аверсі будівлі чітко виступають уперед три частини, що відповідають «паличкам» у вже згаданій букві «Ш».
Центральна частина, що випирає, — це вхід, виконаний у типовому нео-класичному стилі. Гігантські арочні двері і пара вікон з боків «втоплені» в гігантські напів-колони, а вікна на другому і третьому поверхах «прикриті» чотирма колонами іонічного ордера. Над видатним центральним входом нависає стилізований під антику псевдо-тимпан. Вікна першого і другого поверху — аркові, третього — прямокутні. Дах — двосхилий, але над головною лекційною залою і над центральною і бічними частинами, що випирають, набуває вигляду чотирисхилого купола і конусів відповідно. По краях кожного конуса-боковушки зведено чотири башточки. На сьогоднішній день перший поверх Головного корпусу пофарбовано в охристий колір, другий і третій — у медово-жовтий. Доричні колони та псевдо-колони промальовані білим кольором.
Інші будівлі ОНМедУ, зокрема й морфологічний корпус, були зведені ще 1846 року архітектором Ф.К.Боффо. До утворення медичного факультету вони використовувалися як зернові склади, тому позбавлені будь-яких архітектурних надмірностей.
Але, якщо ви задумаєте відвідати Причорномор’я, то саме в морфологічному корпусі сьогодні розташований один із найефектніших екскурсійних об’єктів Одеси — Музей анатомії ОНМедУ. Наприклад, тут ви побачите препаровану людину, яка тримає в руках свою власну шкіру. Звісно, не всім до смаку такі помітні пам’ятки Одеси, але на студентів з інших ВНЗ країни і любителів гострих відчуттів вони справляють незабутнє враження.