Красою архітектури, своєрідною атмосферою та старовиною можуть похвалитися не тільки великі українські міста. Навіть маленькі міста цієї країни зберігають у собі чимало цікавого, самобутнього, що приваблює туристів. Одним із таких міст є Кіровоград, розташований у долині річки Інгул у самому серці України — її географічному центрі.
Кіровоград, або Єлисаветград, як називалося місто до 1939 року, було засновано в мальовничих степах Наддніпрянщини 1754 року. Народження місту дав заснований цього ж року Форт Святої Єлисавети — фортеця, звідки велося розширення земельних володінь Російської Імперії в північному Причорномор’ї. Зведення фортеці дало поштовх активному заселенню прилеглих до неї територій. Першими жителями молодого міста, названого на честь християнської святої — матері Іоанна Хрестителя, були козаки, серби, євреї, хорвати і німці.
До початку XX століття Єлисаветград ріс і розвивався, тут відбувалося чимало значних історичних подій, так, російська армія, яка розгромила Запорізьку січ, виступила саме з Форту Святої Єлисавети. Але, перш за все, історія Кіровограда пов’язана з торгівлею. Розташований на важливому торговому шляху Єлисаветград у XVIII столітті став великим торговим центром України. На ярмарки, що проходили в місті, з’їжджалися купці з Польщі та багатьох інших країн. Усе це призвело до того, що в період із середини XIX до початку XX століття Кіровоград пережив свою «золоту еру» — розквіт культури, активний розвиток промисловості та інших сфер.
З Кіровоградом пов’язане життя засновника українського театру — драматурга І. Тобілевича, який створив у своїй садибі в передмісті перший на Україні професійний театр. Садиба, а тепер — державний музей-заповідник І. Тобілевича, знайомить усіх із будинком, де мешкав славетний діяч, відкриває відвідувачам красу чудового ставу і парку, і, звісно ж, зберігає як важливу історичну для українського театру пам’ятку Літній театр, на підмостках якого зародилася театральна культура України. Тобілевич, який проводив тут чимало заходів, на які з’їжджалася інтелігенція, перетворив передмістя Єлисаветграда на справжню творчу оазу. У другій половині XIX століття Єлисаветград навіть вважався одним із найрозвиненіших у культурному напрямку повітових міст південної України.
Садиба Тобілевича — одне з багатьох найкрасивіших історичних місць колишнього Єлисаветграда, пам’ятки Кіровограда, що дійшли до нашого часу з XIX — початку XX століть, цікаві та різноманітні. Світлом і красою сяють кіровоградські храми: Кафедральний Грецько-Володимирський собор, збудований 1812 року на місці першої дерев’яної церкви міста, який зберіг упродовж майже двохсот років оригінальний стінний і купольний розпис, усипальня Раєвських другої третини ХІХ століття, Хресто-Воздвиженська і Свято-Покровська церква, збудовані у 1849 році.
Зберігся в місті і найперший — Потьомкінський парк, створений за указом Катерини II для постачання овочів і фруктів «найвищому двору» 1764 року, який за всіх часів був улюбленим місцем відпочинку містян і приїжджих, зокрема й самого О.С. Пушкіна. З історією Єлисаветграда пов’язано чимало гучних імен — у різний час тут побували А. Міцкевич, М. Кутузов, А. Суворов і багато інших відомих діячів. І кожен з них був зачарований красою міста і доброзичливістю його мешканців. Центр Кіровограда до наших днів зберіг красиву архітектуру XIX — початку XX століть, прогулюючись затишними вуличками, можна невпинно милуватися невисокими витонченими будівлями, рясно прикрашеними ліпниною, скульптурою та іншим декором.
Сучасне місто Кіровоград зберегло свою чарівність, затишок і красу, створені ще в XIX столітті. Зведене спочатку як Форт Святої Єлисавети, це місто стало чимось набагато більшим, ніж оборонний пункт, згодом воно стало серцем країни, у прямому та переносному значенні, адже саме звідси Україна починала свій шлях до Чорного моря, ставши такою, якою вона є зараз.