Про це місто можна сказати багато чого: друга столиця Галицько-Волинського, а також Литовського князівства, місце, де розгорталися найцікавіші історичні події, де 1429 року відбувся з’їзд європейських монархів, де кожна вуличка старого міста, кожен камінь бруківки зберігає пам’ять про сотні років, які Луцьк стоїть на землі.
Луцьк — це не просто адміністративний центр Волинської області, це одне з найстаріших міст України, що зберегло архітектуру і настрій європейського середньовіччя.
Коли точно було засновано місто, не відомо. Офіційно історія Луцька розпочинається 1085 року, проте вважається, що вже з VII століття на оточеному водами річок Стир і Глушець острові оселилися дулеби, кривичі, ятвяги та інші східнослов’янські племена. Не відома напевно й етимологія назви Лучеська, за однією з найпоширеніших версій він був названий від слова «лук», що означає також «вигин річки».
Багата на події історія міста пов’язана з багатьма відомими іменами. Так, 1001 року сам великий князь Володимир заснував на узвишші першу луцьку фортецю з дерева, що витримала облоги польського короля, князів і навіть Юрія Долгорукого. У XIV столітті на її місці було споруджено кам’яний замок, який після перебудови в XVI столітті дійшов до нашого часу в незмінному вигляді. Середньовічний Луцький замок князя Любарта — одна з найзнаменитіших пам’яток України.
За литовського князя Любарта Луцьк досяг неймовірного розквіту і вважався другою столицею Литовського князівства. Розташоване на важливому торговому шляху з північно-балтійських країн до Візантії, місто стало великим торговим центром, куди з’їжджалися купці з різних країн. Так у Лучеську з’являлися німецькі, польські квартали з властивою їм архітектурою.
Заволодіти багатим і добре укріпленим містом — Луцький замок так і не вдалося підкорити жодному завойовникові — мріяли багато хто, кілька разів місто переходило зі складу спочатку Володимиро-Волинського, потім Галицько-Волинського, Литовського князівств, Польщі, Російської імперії. Така неспокійна доля, проте, сприятливо позначилася на красивому архітектурному вигляді старої частини міста, яка з 1985 року отримала статус історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Чималий вплив на архітектуру справило і протистояння католицької та православної культур, що постійно існувало в Луцьку, і багатонаціональний расовий склад жителів міста. Тепер тут можна побачити не тільки величний Петропавлівський католицький костел, Свято-Покровську церкву, де народився шедевр мистецтва XIII століття — ікона Волинської Богоматері, а й домініканський монастир, монастирі шіріток і бригідок, синагогу, красиву лютеранську кірху в стилі неоготики і багато інших культових споруд найрізноманітніших духовних культур, що дійшли до нашого часу з XIII-XX століть.
Архітектура Луцька — це середньовічні храми, замок, старовинні невисокі житлові будиночки, в одному з яких мешкала Леся Українка, стародавні бруківки в старій частині міста, та прекрасні зразки сталінської архітектури в новій. Архітектуру двох епох розділяє затишна і красива пішохідна вуличка Лесі Українки, з одного її боку розташоване сучасне провінційне місто, а з іншого — справжнє середньовіччя, сповнене шедеврів, які милують око і душу будь-якого гостя міста.
Сьогодні акцентуації Луцька — це не тільки старовинні будівлі. Тут працює кілька музеїв, де можна побачити рідкісні старожитності: Музей Волинської ікони, в експозиції якого безцінна перлина — чудотворна Холмська ікона Божої Матері ХІ століття, у вежах Замку Любарта — єдиний у країні музей старовинних дзвонів, стародавніх книг і зброї. Головною загадкою міста вважається підземелля Петропавлівського костьолу, відвідини якого залишає найяскравіші враження в любителів адреналіну — гробниці, темні коридори триповерхового склепу, труни, людські черепи та кістки запам’ятовуються надовго. У Луцьку бувають туристи не лише з України — побачити його приїжджають і жителі Європи та Росії. Дивовижне, загадкове, своєрідне місто Луцьк підкорює серце кожного гостя, який приїхав познайомитися з його історією, архітектурою та неповторною атмосферою, саме тому сюди хочеться повернутися знову.