Рахів — одне з дивовижних невеликих міст, що тут і там розкинулися на мальовничих вершинах Карпат. Його називають «Гуцульським Парижем», Зеленою Казкою і просто одним із найкращих в Україні місць для відпочинку. Усіх, хто приїжджає на відпочинок у Рахові, зустрічають захопливі краєвиди, напоєне пахощами гірських луків і лісів повітря, а також неповторний затишок, який можна відчути тільки в таких маленьких гірських містечках.
Сьогодні Рахів — районний центр із населенням майже 20 тисяч осіб. Відомий туристично-рекреаційний центр України. Це тихе і спокійне містечко, що притулилося на берегах Тиси, яка розсікає гірську улоговину. Але життя Рахова далеко не завжди було таким безтурботним. Найдавніший, доісторичний період у житті Рахова — епоха пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н.е.). Про те, що в незапам’ятні часи тут жили люди, свідчить виявлений на околицях міста скарб бронзових предметів. У нашу ж еру заселення долини Тиси відбувалося на початку X століття. Незважаючи на те, що датою заснування міста заведено вважати 1447 рік, достеменно відомо, що вперше в письмових документах його було згадано вже 910 року.
Першими жителями Рахова були селяни-гуцули, які втекли із Закарпаття та Галичини і намагалися сховатися в горах від феодального гніту. За легендами назва міста походить від слова «рахувати» — рахувати: тут награбоване в багатіїв селяни рахували й ділили між собою. За іншою версією тут рахували прибутки купці, які мандрували з Угорщини та Трансільванії до Галичини.
Завдяки вигідному розташуванню на торговельному шляху з Галичини до Болгарії, Молдови та Трансільванії місто зростало і розвивалося. Процвітала торгівля худобою, вівчарство, рибальство, бджільництво, полювання. Але не судилося маленькому містечку, здавалося б, відірваному від усього світу, жити спокійно. За свою історію Рахів побував у складі більш ніж семи держав: Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Угорщини, Румунії, Чехословаччини тощо. У всі часи жителі містечка боролися зі свавіллям знаті, яка ними правила, беручи участь у народних повстаннях, спокій же в ці місця прийшов тільки в середині XX століття.
Вулички, будівлі, пам’ятники Рахова охоче розповідають про свою долю. Архітектурні стилі перемішуються, утворюючи дивовижний, ні на що не схожий ансамбль маленького гірського містечка. Такого різного, але затишного. Тут, крім українців, жили і живуть угорці, румуни та інші народи, і кожен з них залишив свій відбиток на архітектурному вигляді Рахова. Сьогодні тут діють не тільки православні, а й римо-католицький, греко-католицький храми, молитовний будинок євангелістів, представлені й інші релігійні громади.
Місця, які буде цікаво відвідати гостям Рахова, — Музей екології гір та історії природокористування Карпат в адміністративній будівлі Карпатського біосферного заповідника, що входить до ЮНЕСКО; Музей І. Франка; Географічний центр Європи в районі с. Ділове; Форелева ферма; пам’ятки дерев’яного гуцульського зодчества XVII-XIX століть у навколишніх селах: церкви Троїцька, Різдва Богородиці, костел Св. Юрія. Однак, без сумнівів, найефектніші та надихаючі атракції Рахова — це численні природні об’єкти.
Місто розташоване між гірськими масивами з найвищими карпатськими вершинами — Горганами, Свидовцем, Чорногірським хребтом, Рахівськими горами. Його територія входить до Карпатського біосферного заповідника. Із Рахова ведуть туристичні стежки до водоспадів Драгобратського, Труфанця — найвищого водоспаду Закарпаття, а також до багатьох інших цікавих туристичних об’єктів. Серед них — гори Близниця, Говерла — найвища точка України, прекрасні гірські озера та інші природні достопримечательности Закарпатья, відомі за межами України.
Рахів — найвисокогірніше місто країни, його центр розташований на висоті майже 500 м над рівнем моря, а перепад висот між найнижчою і найвищою вулицями становить близько 600 м. Така своєрідність, цілющий гірський клімат, неймовірні краєвиди, єднання з природою, знамениті помітні пам’ятки України роблять Рахів одним із найцікавіших місць для туристів з усієї країни та зарубіжжя.