Місто Житомир — це одне з найдавніших історичних і культурних міст України. Щороку, кожної другої суботи вересня його жителі відзначають День міста. 11 вересня 2010 року Житомиру виповнюється 1126 років. Нині в ньому проживає 271348 осіб, його територія становить 6,5 тисяч га. Унікальними є природні умови місцевості, на якій розташоване місто: через нього протікають п’ять річок, воно розташоване в оточенні старовинних лісів, у передмісті на берегах Тетерівського водосховища розташовано гідропарк.
Територія, на якій розташоване сучасне Житомире, була заселена ще в II тис. до н.е. первісними людьми, про що свідчать результати археологічних досліджень. Щодо заснування міста та походження його назви існує кілька версій. Згідно з однією з них, його заснував Житомир, дружинник київських князів Аскольда і Діра. Він відмовився служити князю Олегу, тому 882 року залишив Київ і попрямував на захід Київської Русі. На високій скелі серед густих лісів при злитті річок Кам’янки і Тетерева Житомир 884 року побудував дерев’яну фортецю, яка з часом обростала будівлями, поступово перетворюючись на місто. Багато істориків вважають, що майбутнє місто Житомир було центром поселення племені житичів, які входили до союзу древлян. Тому вчені стверджують, що назва міста походить від українського слова «жито» — жита, яке вирощували жителі цієї місцевості.
З 945 року землі союзних племен древлян, житичів і полян перебували у складі Київської Русі. За свою історію Житомир багато разів лежав у руїнах і знову відроджувався з попелу. Вперше місто зазнало нападу орд хана Батия 1240 року. Жорстокі татаро-монгольські завойовники повністю зруйнували Житомир, а його жителі потрапили в рабство або були вбиті. Для захисту від ворогів міські жителі будували оборонні споруди з підземними ходами і мужньо захищалися. У XIV столітті на місто багаторазово здійснювали жорстокі спустошливі набіги кочівники. 1320 року місто захопили литовські князі, а 1399 року хан Золотої Орди Едігей розгромив військо литовського князя Вітовта і зруйнував місто Житомир. Але, як казковий птах Фенікс, місто знову і знову відновлювалося, розросталося, розвивалися ремесла і торгівля. До середини XV століття Житомир входив до числа 15 найбільших міст Польсько-Литовської держави, отримав Магдебурзьке право і створив власні органи самоврядування.
У 1469 році на місто здійснили набіг кримські татари, «… без міри багато зла сотвориша», а 1482 року орди хана Менглі-Гірея повністю зруйнували Житомир. У XVI столітті Житомирський замок був перебудований і укріплений, кріпосні стіни оточені оборонним ровом, заповненим водою. Історик Г.Г. Синяков у роботі «Житомир. Історико-архітектурний нарис» підземні споруди фортеці описав так: «Гранітна скеля, на якій стояв замок, ускладнювала будівництво ходів, та все ж вони були проведені під замком і виходили далеко за його межі… Більша частина ходів … мала кам’яні стіни, в окремих місцях ходи розширювалися й утворювали приміщення значного розміру з витяжними трубами. Частина цих підземних споруд збереглася до наших днів.»
Після Люблінської унії 1569 року Житомир перебував під владою польських магнатів, які жорстоко експлуатували городян і селян. Ці утиски спричинили повстання народу під проводом Северина Наливайка в 1594-96 рр. Не залишалися городяни осторонь визвольної війни українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького.
У червні 1804 року указом царя Житомир був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії. У цьому невеликому місті в різний час перебували відомі історичні особистості. У 1802-1809 р.р. до Житомира приїжджав російський полководець М.І. Кутузов; з вересня 1912 року жив герой війни 1812 року П.І. Багратіон. У 1846 році у складі Тимчасової комісії з розгляду стародавніх актів Житомир відвідав Т.Г. Шевченко, на підмостках театру виступали видатні актори М.С. Щепкін, В.Н. Давидов, Г.М. Федотова, композитор Рубінштейн А.Г.
У міру розвитку капіталістичних відносин, відкривалася нова сторінка в історії Житомира, місто поступово перетворювалося на промислово-торговельний центр, розвивається цукрова і винокурна промисловість, порцеляно-фаянсове виробництво, будується залізниця до Бердичева. У тридцятих роках XIX століття в Житомирі будується 1-й Волинський чавуноливарний завод і механічний завод «Сільмаш», створено панчішну, лакофарбову, кондитерську, макаронну фабрики та багато інших промислових підприємств. На початок Великої Вітчизняної війни в місті працювали 62 підприємства, діяли 29 медичних установ, працювали театр, філармонія, кінотеатри та клуби.
У перші ж години війни місто було піддано бамбардуванню гітлерівської авіації, а 9 липня 1941 р. фашисти окупували місто. У стаціонарному таборі смерті гітлерівці розстрілювали військовополонених, хворих і поранених, мирне населення. У братських могилах на восьмому кілометрі Новгород-Волинського шосе поховано 65 тисяч військовополонених і 45 тисяч мирних жителів. За період окупації в місті фашисти знищили майже всі промислові підприємства, зруйнували навчальні заклади, лікарні, сотні житлових будинків. Від гітлерівців місто було звільнене 31 грудня 1943 року.
Сучасний Житомир — це великий промисловий, культурний і науково-технічний центр Полісся. Підприємства міста випускають металоконструкції, електронні прилади, скло, хімволокно, тканини та багато іншого. Визначними пам’ятками Житомира є єдиний в Україні музей космонавтики, католицький кафедральний костел Св. Софії, Єзуїтський монастир і Хрестовоздвиженська церква, Монумент Слави, музей Короленка В. Г. та інші історичні пам’ятники культури.
Місто завжди радо приймає своїх гостей, тож відпочинок у Житомирі подарує Вам незабутні враження
.