У середині XIX століття в м. Житомирі з п’яти кам’яних церков була лише одна православна, та й та знаходилася далеко в центрі міста. Житомирі з п’яти кам’яних церков була лише одна православна, та й та знаходилася далеко від центру міста. Відомий у місті купець Михайло Хаботін вирішив власним коштом придбати ділянку землі на розі вулиць Київської та Пилипонівської та збудувати на ній православний храм.
За переказами, на цьому місці раніше було болото. Через нього проходила жінка і загубила цілий рубль, за який на ті часи можна було купити дві корови. А вночі їй наснився сон, у якому Матір Божа вказала їй місце, де шукати загублені гроші. Ця незвичайна історія спонукала М. Хаботіна побудувати на цьому місці кафедральний собор. Міська влада протягом 16 років не дозволяла зведення церкви. Купець сам же був архітектором і виконробом, особисто контролював щодня хід будівництва. На будівництво храму М. Хаботін віддав майже всі свої заощадження. Він був бездітним і як віруюча православна людина побажав вкласти свої кошти в богоугодне діяння. 1856 року церкву освятили і відкрили для проведення богослужінь, назвавши на честь святого Архістратига Михаїла Михайлівською. Побудований храм мав риси давньовізантійського стилю і вирізнявся чіткою симетричністю та пропорційністю частин: однієї великої бані та чотирьох малих баньб, дзвіниці та внутрішніх залів, прикрашених прекрасними фресками. До наших днів дивом збереглися лише дві з них: «Успіння пресвятої Богородиці» і «Молитва Ісуса Христа в саду Гетсиманському», решта були знищені в роки радянської влади. М. Хаботіна після його смерті поховали під вівтарною частиною церкви, але 1960 р. останки витягли звідти.
З 1917 року і до 1927 року церква діяла як храм української автокефальної православної громади, а згодом, під приводом ремонту й облаштування, її закрили і тривалий час використовували під склад. У 1942 році німці віддали храм вірянам, і церква діяла до 1960 року, поки її на «прохання трудящих» знову не закрили. Були зруйновані дзвіниця і малі куполи, тривалий час у будівлі працювало обласне товариство «Знання», у Центральній залі розташувався обласний ляльковий театр, а в підвалах знову влаштували склад. Третє народження храму відбулося в жовтні 1991 року, коли обласна влада старовинну будівлю передала громаді Української автокефальної православної церкви. Після утворення Української православної церкви Київського патріархату громада увійшла до її складу. Храм отримав статус кафедрального після утворення Житомирсько-Овруцької єпархії УПЦ КП. Молитви і проповіді, богослужіння і треби в соборі проводяться українською мовою, працює недільна церковна школа. Головними предметами гордості храму є Чудотворна ікона Матері Божої та мощевник із великою кількістю мощів святих.
До 150 річчя освячення Свято-Михайлівського кафедрального собору житомирське краєзнавче видавництво «Волинь» надрукувало чудово ілюстровану книжку «Собор Святого архістратига Михаїла в Житомирі», в якій українською, англійською та німецькою мовами описано історію церкви і її сьогоднішні мистецькі і духовні реліквії.
Свято-Михайлівський собор.