Коломия — це невеличке провінційне українське місто з багатою, цікавою та давньою історією. Туристів сюди приводить бажання побачити його чудову архітектуру, що увібрала в себе різні стилі від модерну до сецесії, спокійно відпочити подалі від метушні та пилу великих міст, познайомитися з народним мистецтвом, завдяки якому головним культурним центром Покуття споконвіку вважається саме Коломия.
З давніх-давен Івано-Франківська область прославилася як осередок культурного надбання народів, що її заселяють, — гуцулів, молдаван, поляків та інших, але тут воно представлене особливо яскраво — у цьому невеличкому містечку з населенням лише близько 70 тисяч осіб функціонує кілька музеїв, а кількість архітектурних скарбів досягає кількох десятків.
Коломия розташована в південно-східній частині Івано-франківської області в красивій долині на лівому березі річки Прут. Це місто має дуже насичену історію, що сягає вглиб століть. Вважається, що першими обживати нинішню територію міста почали анти, які заснували тут поселення в IV-V століттях нашої ери, проте офіційно Коломия існує з 1241 року, коли її вперше згадують у Галицько-Волинському літописі. Поселення відігравало роль одного з чотирьох вартових південно-західного кордону давньоруського Галицького кордону — його охороняли фортеці, зведені тут, а також в Олешкові, Чернівцях і Снятині. Але Коломиї, що стояла на важливому торговельному шляху — Берладській дорозі, судилося стати не тільки містом-воїном, а й найважливішим культурним і торговельним центром Покуття. Свої корективи в розбудову міста внесли воєнні події тих часів — неодноразово його спалювали й розкрадали турки та татаро-монгольські орди, але щоразу, наче Фенікс, воно відроджувалося з попелу. І тепер він стоїть на березі Прута, тихий, спокійний і красивий — здається, що він, нарешті, дочекався тих спокійних часів, про які марив завжди. Численні трагічні події, перехід від одних держав до інших — усе це залишилося в минулому. 
Непроста доля Коломиї відобразилась на її архітектурі. Стародавня фортеця, з якої починалося місто, на жаль, була втрачена орієнтовно в середині ХІІІ століття під час навали татаро-монголів, але до нашого часу дійшло багато інших цікавих будівель, які разом утворюють австро-угорський характер його забудови. Здебільшого архітектурні пам’ятки Коломиї — це споруди ХІХ-ХХ століття, але є серед них і «старожили», які налічують кілька століть. Насамперед, це Благовіщенська (Спаська) церква («Монастирок»), зведена в 1587 році в гуцульському стилі цілком із дерева, в якій, за легендою, молився колись сам Богдан Хмельницький, — одна з найстародавніших дерев’яних церков Прикарпаття. Серед інших давніх будівель Коломиї можна відзначити Греко-католицький костел Діви Марії середини XVIII століття, церкву Святого Йосафата кінця XVIII століття. Багато в місті й інших архітектурних скарбів, але вони належать уже до ХІХ — початку ХХ століть — це будівля Гімназії, Кафедральний собор св. Михаїла, <...>Кафедральний собор св. Михаїла, <...>Кортодральний собор св. Михаїла, <...>Кафедральний собор.Михайла, Нарродний дім і Ратуша та багато інших споруд, які утворюють красиве архітектурне обличчя міста. Маленькі бруковані вулички, одно- і двоповерхові будинки в стилі модерну, сецесії, бароко, химерно підстрижені дерева — Коломия здається казковою, являючи собою одне з тих тихих провінційних європейських містечок, в яких хочеться просто відпочити від усього іншого світу.
Приваблюють туристів і музеї Коломиї — це Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, в якому зібрана найбільша експозиція предметів народної творчості в області, Музей історії міста. Особливо знаменитий Музей писанки, що вражає не тільки експонатами, а й своїм зовнішнім виглядом — це єдиний у Європі музей, побудований у формі того, чому він присвячений (у вигляді писанки). Він став візитною карткою міста і часто стає першою причиною приїзду сюди туристів, які згодом відкривають для себе інші визначні пам’ятки цього чудового міста і закохуються в нього назавжди.