Коломия — справжня туристична зірка Карпатського регіону. По-перше, у ній не просто збереглася, а справді переважає над похмурою стандартно-сірою забудовою радянської доби австро-угорська архітектурна гармонія. Ратуша 1877 року, будівля колишньої гімназії 1875 року, церква Святого Архангела Михаїла та безліч житлових будинків, що формують історичний центр міста, роблять відпочинок у невеличкому містечку на околиці Івано-Франківської області подібним до перебування в турі Європою. Особливої сили ілюзія імперського, австро-угорського духу набирає в Коломиї в сутінках, коли вмикаються вуличні ліхтарі. Не вистачає лише звуку цокання кінських копит, що висікають іскри з кам’яної бруківки, та стукоту коліс фіакра, який везе гостей до місцевого театру.
По-друге, незважаючи на небесний вигляд і наявність величезної кількості архітектурних пам’яток у стилі сецесії, модерну та сакрального історизму, місто має міцну комерційну славу. Місцеві ринки набули популярності ще в XVI столітті, коли місто почало торгувати по всій Центральній Європі сіллю, яку виварювали п’ятдесят коломийських промисловців. Крутішим за Магдебурзьке право став місцевий закон — привілей, що забороняв околишнім купцям уникати Коломиї, і торгувати будь-де в іншому місці, окрім як на місцевій Ринковій площі.
Славу одного з найбільших Сольових і Промислових ринків Покуття сьогодні продовжили місцевий Сувенірний ринок «Гуцульщина» та єдиний в Україні оптовий ринок вишиванок, який давно вже заткнули за пояс реанімований Сорочинський ярмарок і виставку псевдо-етно-текстилю на Андріївському Узвозі. Окреме місце в серцях і пам’яті туристів посідає коломийський Сувенірний ринок №1. Розташований цей справді визначний об’єкт на об’їзній дорозі міста Коломиї, на так званому 156-му кілометрі. Таке розміщення виправдане, бо ринок «Гуцульщина» своїми розмірами можна порівняти з параметрами доброго українського хутора. Крім звичайного карпатського туристичного набору — ліжників, овечих шкур, глиняних мисок і дрібних дерев’яних виробів — скриньок, булав, масажерів, гойдалок і макогонів, тут удосталь представлено більш дорогі й великі сувеніри.
Добра половина території «Гуцульщини» зайнята дерев’яними вітряками, садовими гномами та не-гномами — Бабами Їжачками, козаками, різноманітними звірятами, героями українського фольклору та мініатюрними моделями популярних політиків. Особливою галуззю спеціалізації цього Сувенірного ринку є гойдалки й альтанки, діжки для меду й вина, вулики, собачі будки та годівнички для птахів, тобто все, що виготовляють із дерева майстри з навколишніх сіл. Окремий інтерес у небідних туристів викликає ковальство — стильні люстри, підставки для рогів, бра і набори для камінів, які тут коштують на порядок дешевше, ніж на епізодичних міських ярмарках і в дизайнерських салонах багатьох столиць.
На території Сувенірного ринку працює «Місто майстрів», у якому діточок відвідувачів унікального торговельного майданчика повчать якогось народного ремесла, доки батьки шоппляться по-коломийськи. А потім усі разом зможуть перекусити в одній із колиб, замовивши, як страви гуцульської, так і стандартної української кухні. Третім козирем відпочинку в Карпатах, у даному населеному пункті, можна назвати місцеві збори дивовижних речей. «Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття» та єдиний у своєму роді «Музей Писанки» є одними з найбільш відвідуваних атракцій Коломиї, незважаючи на те, що там не можна нічого купити. Так само не продається, але надовго зберігається в пам’яті гостей, дивовижна атмосфера цього «фірмового» австро-угорського містечка, найуспішнішого, найгармонійнішого та найцікавішого населеного пункту Покуття.