Любителів мальовничої поліської лісової та рівнинної природи запрошуємо в захопливу подорож Житомирською областю. Цей стародавній край прекрасний завжди, але особливо він привабливий у літню пору, коли його поля вкриті пишним золотим колосом, синьо-зеленим килимом стелиться льон-довгунець, а в лісах зріють смачні ароматні лісові ягоди і багато грибів. М’який помірний клімат, рівнинний рельєф, безліч чистих річок і кришталевих озер створюють прекрасні умови для проведення повноцінного відпочинку. Річкові долини деяких річок Житомирського Полісся (Уж, Случ, Уборть, Ірша та ін.) глибоко врізаються в породи Українського щита і на окремих ділянках мають вузьку каньйоноподібну форму зі стрімкими скелястими схилами висотою до 25-30 м. Ці річки вирізняються швидкою течією, наявністю перекатів і порогів на окремих ділянках. Краса і багатство поліської природи щороку приваблюють безліч любителів туризму, мандрівок, риболовлі та тихого грибного полювання. Археологічні дослідження свідчать, що територія сучасної Житомирської області була заселена вже за доби раннього палеоліту (понад 100 тисяч років тому). Найдавніші стоянки первісної людини виявлено на берегах річок Свінолужки і Тетерева та поблизу Радомишля. Розкопками археологів знайдено також пам’ятки епох міді, бронзи, раннього залізного віку. Наприкінці 1 тисячоліття н.е. територія області була заселена стародавніми східнослов’янськими племенами — древлянами та полянами, які займалися землеробством, скотарством, бджільництвом, торгівлею і виробництвом ювелірних прикрас. Перші міста на території області з’явилися у ІХ столітті — це Вруччий (Овруч) та Іскоростень (Коростень). Ці міста стають центрами ремесла і торгівлі, тут будувалися вітряки. Іскоростень був резиденцією князів древлянської землі. Древлянське князівство серед перших вийшло до складу давньоруської східнослов’янської держави Київська Русь. Разом із київським князем Олегом древляни брали участь у поході на Візантію. З другої половини XII століття область належала Володимиро-Волинському, а з кінця XII століття — Галицько-Волинському князівствам. Як і інші слов’янські землі, Житомирщина в першій половині XIII століття потрапила під гніт татаро-монгольського ярма. З 1362 року цією територією володіли литовські феодали. Об’єднання Литви та Польщі в єдину державу Річ Посполиту 1569 року (Люблінська унія) привело нових поневолювачів — волинські землі потрапили під владу польських панів. Після з’єднання з Росією 1793 року територія області увійшла до складу Волинської губернії. Соціальна нерівність і жорстока експлуатація з боку поневолювачів призводили до масових селянських повстань. Народні маси Житомирщини брали участь у повстанні Наливайка 1594-96 років, визвольній війні 1648-54 років (до складу військ гетьмана Б. Хмельницького входили чотири козацькі полки, сформовані на Житомирщині), волиняни були активними учасниками Коліївщини 1768 року. Сучасна Житомирська область утворена 22.09.1937 року. Площа області 29,9 тис. кв. км., що більше за площу таких країн, як Вірменія, Албанія, Ізраїль та ін. Північна частина області знаходиться в зоні Полісся, південна — в межах лісостепу. Північ Житомирщини займає Словечансько-Овруцький кряж, утворений із докембрійських кварцитів. Клімат помірно континентальний. Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км, також є чимало великих озер, зокрема, Чорне, Куп’є, Озерянське, Дуже та ін. Житомирська область посідає вигідне географічне положення і має зручне транспортне сполучення з містами України, а також з країнами Східної та Центральної Європи. Житомирщина дала світові поетесу Л. Українку, письменників В. Короленка, Д. Конрада, М. Рильського, громадського діяча І. Огієнка, академіка С. Корольова, піаніста С. Ріхтера, композитора Б. Б. Рихтера. Ріхтера, композитора Б. Лятошинського. Багато відомих особистостей, серед яких письменники М. Коцюбинський, О. Купрін, драматург І. Кочерга, кінорежисер О. Довженко, композитори В. Косенко і М. Скорульський жили і творили на Житомирщині.
Далеко за межами області та України відомі колективи ансамблю пісні і танцю «Льонок», хорової капели «Орея», Поліського ансамблю національного обряду «Родослав», дитячого танцювального ансамблю «Сонечко» та інших професійних і самодіяльних колективів. З визначних пам’яток Житомирської області необхідно відзначити монастир Босих кармелітів початку XVIII століття в м. Бердичеві, Преображенський кафедральний собор, костел Святої Софії, Михайлівську церкву в Житомирі, Василівську церкву в Овручі, найстарішу дерев’яну Воздвиженську церкву в с. Кам’яний брід, літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Новгород-Волинському та інші пам’ятки культури. І, звичайно ж, головною визначною пам’яткою цього краю є його мальовнича природа, багата на фауну і флору. Особливо надзвичайною і загадковою є рослинність Словечансько-Овруцького кряжу. Відвідавши цю місцевість, Ви познайомитеся з буйними заростями азалії понтійської — релікту третинного періоду, ровесниці мамонтів. Цей острівець незвичної для цієї місцевості рослини розташований біля села Городня. У районі села Червонка знаходяться зарості скельного дуба, а біля села Городець росте незвична для цих місць чорна береза. Своєрідність цього краю географ академік П.А. Тутковський охарактеризував словами: «накопичення чудес природи нагадує в мініатюрі знаменитий Єллоустонський парк». Загалом, приїжджайте, знайомтеся з природою, визначними пам’ятками і славними людьми цього краю. На вас чекають незабутні враження.