«Там де в морі потопають,
Хвилеводи біля причалу,
Тут Алупка починає,
Гордий свій початок.
Силуети круглих веж,
Воронцовського творіння,
Леви беззмінно охороняють,
Ці дивовижні миттєвості….»
А. Михайлов
Існує думка, що, побувавши в цьому місті, в нього неможливо не закохатися. І для багатьох туристів це справді так. Напевно, тому щорічно свій відпочинок в Алупці проводять тисячі людей із різних куточків країни та з-за кордону, а деякі приїжджають сюди знову і знову. Природні та архітектурні пам’ятки Алупки, її спокійна атмосфера, заспокійлива і дарує енергію, чудодійний клімат, блакитне море — ті, хто полюбився, вже не можуть розлучатися з цим дивовижним містом надовго. Алупка — одне з великих міст Південного Берега Криму, що входить до складу Великої Ялти, але при цьому тихіший і спокійніший за саму Ялту. Сьогодні його населення — близько 9 тисяч осіб, а протяжність берегової лінії становить понад 4 км. Розташоване містечко за 14 км на захід від Ялти і входить до Великої Ялти, на заході межує з Сімеїзом, а на сході — з Місхором.
Побачивши це місто вперше, неможливо не захопитися тим багатством, яке йому дарувала природа. Над Алупкою гордо височіє одна з найзнаменитіших вершин Криму — гора Ай-Петрі, канатна дорога з якої привозить у місто натхнених такою захоплюючою пригодою туристів. Під Ай-Петрі, що пронизує небо своїми гострими зубцями, — ще одна мальовнича вершина: гора Хрестова — нагромадження гігантських валунів, кам’яний хаос. Таких дивовижних геологічних утворень у районі Алупки кілька — це її особливі пам’ятки, візитна картка. Каскадом від гір до моря спускається Алупкінський парк із чудовим палацом графа Воронцова, який зведений із тієї самої гірської породи, що й природні пам’ятки, і тому гармонійно доповнює пейзажі. Пейзаж Алупки, що відкривається погляду туриста, надихає і вражає, запам’ятовується кожному. Напевно, тому тут так любили відпочивати творчі люди: художники (Шишкін, Суриков, Богаєвський та ін.), письменники (М. Горький, І. Бунін, Л. Українка тощо), музиканти (Ф. Шаляпін, С. Рахманінов та ін.). Утім, перш ніж стати одним із найкращих приморських кліматичних курортів ПБК, Алупка пройшла довгий шлях.
Вперше в письмових джерелах поселення в районі нинішньої Алупки згадується в 960 р. у листуванні між царем Хозарії Йосипом і візиром халіфа Кордови Хасдаєм ібн Шафнутом. Хазарський владика вказує ці території як частину своїх земель у Таврії під назвою Алубіха. Однак люди тут жили задовго до X століття: найдавніші археологічні знахідки датуються 8 тисячоліттям до н.е. Ближче до нашої епохи тут оселяються таври, потім їхніми сусідами стають греки, які назвали місто Алубікою («лисиця») і заснували тут перші храми та монастирі (в тому числі храм Святого Петра, що дав назву Ай-Петрі). Потім у I столітті н.е. тут починають селитися римляни, ну а далі Алубіка потрапляє під владу Хозарського Каганату, у Середньовіччі — генуезців, потім — османів, а у XVIII ст. входить до складу Росії разом з усім Кримом. Найдавніші матеріальні свідчення далеких епох — це не тільки археологічні знахідки, а й така цікава пам’ятка, як руїни фортеці Алупка-ісар на г. Хрестовій: тут збереглися руїни оборонних стін, веж, будівель.
Сучасний етап у житті міста розпочинається в 1823 р., коли воно переходить від Г. Потьомкіна князю М. Воронцову. Він будує тут палац і розбиває навколо нього красивий парк — сьогодні це головні визначні пам’ятки Алупки. Поступово відпочинок тут стає дедалі популярнішим, і невелике поселення перетворюється на курортне містечко. Сьогодні в Алупці є все для чудового відпочинку: мальовничі пляжі, санаторії, здравниці, для самостійних туристів — приватний сектор, у якому здають житло гостинні господарі. М’який клімат і цілюще повітря приваблюють дедалі більше туристів, які вважають за краще провести свій відпочинок в Алупці — тихій гавані кримського Південнобережжя.