Алупка — одне з найпопулярніших місць на Південному березі Криму. Людей приваблює сюди мальовнича природа і знаменитий Воронцовський палац, який гармонійно поєднується з гострими зубцями на вершині гори Ай-Петрі. Його північний фасад, сірий до пари кольору гір, нагадує середньовічний замок, а південний, звернений до моря, — казковий східний палац. Прекрасний і парк навколо палацу. Тут зібрані рослини з різних частин світу, які посаджені між ставків, каскадів і струмків. Пам’яткою парку є два кам’яні хаоси — нагромадження величезних кам’яних брил від зруйнованих часом діабазових скель.
У місті, недалеко від палацу, стоїть храм, історія якого дуже цікава. До кінця XIX століття населення Алупки сильно зросло, а храм, побудований 1820 року на кошти графа Воронцова, був зруйнований зсувом. Тому рішення місцевих жителів про будівництво нової церкви було підтримано Таврійською Духовною консисторією. Місце для будівництва обирали ретельно й обережно, щоб храм більше не постраждав від частих у цих місцях зсувів. Інженер-гідробудівник Я. П. Семенов, архітектор О. Е. Вегенер та інші фахівці ухвалили рішення про зведення храму в центрі Алупки, поруч зі старим кладовищем.
2 жовтня 1902 року затвердили проєкт, розроблений Хрисанфом Васильєвим, і почали збір коштів. Основним капіталом стали 45 тисяч карбованців, які заповідала Софія Вялих-Флегонтова.
26 жовтня 1903 року відбулася урочиста закладка, але будівництво тривало, через брак грошей, тривало з перервами. Довелося навіть розсилати листи до багатих людей із проханням про пожертвування. Багато відомих і заможних людей у Криму з готовністю відгукувалися на прохання про допомогу, серед них Воронцови-Дашкови, Мальцови, Мілютіни. Государ Імператор виділив 2800 рублів на виготовлення позолочених купольних хрестів.
Багато сил і енергії доклав священик В. Троєпольський, щоб будівництво церкви якнайшвидше завершилося. Через нестачу коштів замість дзвіниці спорудили дерев’яну дзвіницю на сім дзвонів. 8 листопада 1908 року в день Архістратига Михаїла храм було освячено.
Хрестовидний храм збудували в російському стилі. П’ять глав гордо піднеслися до неба. Для зведення та оздоблення стін використовували гаспринський та інкерманський вапняк. Усередині храм прикрашали розписи, зі стелі звисала величезна люстра, виготовлена ялтинськими майстрами. Іконостас виконали в Петербурзі в майстерні художника В. С. Лапіна.
Двадцять років у храмі йшли служби. У 1912 році тут відспівували відомого військового, історика і реформатора російської армії генерала-фельдмаршала Д. А. Мілютіна. Після революції багато церков було закрито, але жителі Алупки 1923 року звернулися до місцевої влади з проханням передати їм у безоплатне й безстрокове користування храм святого Архістратига Михаїла. Влада дала дозвіл, і храм не було закрито. Однак 1927 року в Криму стався сильний землетрус, унаслідок якого храм зазнав серйозних пошкоджень. Відвідування його стало небезпечним, а коштів на відновлення не було. У жовтні 1927 року церкву закрили.
У 1932 році храм вирішили розібрати, з банею зняли хрести, але саму будівлю все ж таки зберегли, влаштувавши тут складське приміщення.
У 1990 році храм святого Архістратига Михаїла знову було передано Православній Церкві, почалися відновлювальні роботи. У листопаді 1991 року настоятель церкви отець Валерій Бояринцев провів перше Богослужіння, яке відбулося прямо на церковному подвір’ї. Потім служби стали проводити в нижній частині храму. Нарешті реставрація завершилася. Правий предел освятили на честь святого Миколая Чудотворця.
Ще один кримський храм було врятовано від руйнування. Нині тривають відновлювальні роботи. Готується відтворення куполів церкви.