Алупка — це модний курорт, що перебуває під юрисдикцією Ялтинської міськради. У цьому місті любили відпочивати Федір Шаляпін і Сергій Рахманінов, у ньому чудово працювалося Сурикову, Шишкіну та Айвазовському. Свого часу цю ділянку Південного берега Криму назвали понтійським Раєм стародавні греки і генуезці. До появи на території півострова Російської імперії, Алупка була коронним володінням султанів Османів. У 1783 році едемоподібну ділянку берега подарували «за труди» князю Потьомкіну. У 1823 році ця земля дісталася Михайлу Воронцову — герою Вітчизняної війни 1912 року і новому новоросійському генерал-губернатору.
Ясновельможний князь Воронцов зробив дуже багато для розвитку Північного Причорномор’я. В Одесі його турботами почала розвиватися міжнародна торгівля. На території Кримського півострова було стимульовано розвиток виноробства і тонкорунного вівчарства. З’явилися дороги і Чорноморське пароплавство. Для своїх особистих потреб Воронцов збудував палац та ініціював закладку розкішного парку. Обидва ці об’єкти стали візитними картками не тільки Алупки, а й усього Криму.
Отже, створення Алупкінського парку було доручено титулованому німецькому садівникові Карлу Кебаху. Одним із головних завдань, яке князь Воронцов поставив перед ботаніком-практиком, було створення культурного ландшафту, який гармоніював би з уже добудованим Воронцовським палацом. Ця розкішна будівля була синтезом англійського та мавританського архітектурних стилів. Тому новий парк мав поєднати класику «англійського парку» з іспано-мавританськими мотивами.
Для роботи Карл Кебах «отримав» 40 гектарів алупкінської землі, розташованої над акваторією Чорного моря. Німецький садівник розділив парк на дві логічні частини — Верхню і Нижню. Обидві структури розташовані амфітеатром, оберненим до моря, і якнайкраще підкреслюють красу махини Воронцовського палацу.
Нижній парк розташований між морем і кримською резиденцією ясновельможного князя. Біля самої води розташований «чайний будиночок». Сім’я і гості губернатора використовували його як місце відпочинку після морських купань. З його тераси вони милувалися скелею І.К. Айвазовського і джерелами кришталево-чистої води, що струмують з-під неї. Неподалік від будиночка розташований фонтан «Раковина», зроблений за мотивами боттічеліївського «Народження Венери». На згадку про Пушкіна Пушкіна, який гостював у Воронцова, і його «Бахчисарайський фонтан», на замовлення господинь був побудований місцевий «Фонтан сліз», точна копія того, що розташований у Ханському палаці.
У Нижньому парку було висаджено близько 200 видів рослин, звезених на замовлення Кебаха з усього світу. Особливо ефектно із запахом моря поєднуються аромати магнолії великоквіткової, італійської сосни і лавра. А ось на тлі кримських гірничо-аквальних пейзажів найкращий вигляд мають жорстколисті рослини — пальми, пірамідальні кипариси і маслини. Тому вигляд Нижнього парку дуже нагадує Іспанію — пишну, благодатну і ароматну, чого і було потрібно для гармонізації з виглядом Воронцовського палацу.
Нижній парк закінчується Левовою терасою — входом до Алупкінського палацу. Вона знаменита на весь світ своєю шісткою білосніжних мармурових левів. Царі звірів виконані з каррерського мармуру відомим італійським майстром різця — В. Боннані. Пара тварин спить, пара — прокидається, а два звірі прокинулися і, здається, зараз вирушать в обхід «своїх» володінь у Воронцовському парку.
Верхній парк, відокремлений від Нижнього шосе Ялта-Сімеїз, розташований на території, що впритул прилягає до Ай-Петринської яйли. Тут використані природні кам’яні осипи, які Кебах оформив у композиції Малий і Великий Хаос. Пізніше, завдяки джерелам, що сочаться з гір, було створено 3 озерця — Форельне, Дзеркальне і Лебедине, а також фонтан «Трільбі».
Дуже швидко Алупкінський парк посів провідне місце серед помітних пам’яток Криму. Сьогодні він з гордістю несе статус пам’ятки садово-паркових мистецтв. З усього ПБК, а не тільки ті, хто перебуває на відпочинку в Алупці, приїжджають до колишнього маєтку князя Воронцова люди, щоб насолодитися розкішною флорою і пахощами райського парку.