Як і історія всієї області, історія Хмельницького сягає корінням у давні епохи. На території нинішнього адміністративного центру Хмельницької області було знайдено поселення і предмети побуту скіфського періоду (VII-III століття до н.е.), поселення черняхівської культури (III-V століття н.е.), предмети видобутку бронзи, яким понад 2 тисячі років, великі поселення ранньої залізної доби (I століття до н.е.), а також стародавні кургани VII-III століть до н.е. Усі ці унікальні знахідки і достопримечательности Хмельницкого були виявлені в мікрорайонах міста. Сучасна ж історія Хмельницького налічує близько 600 років. Місто зародилося під назвою Плоскіров орієнтовно на початку XV століття — точна дата не відома, а вперше в документах воно згадується 1493 року (як Проскурів). Першою спорудою була дерев’яна фортеця зі сторожовим гарнізоном, тоді тут мешкали близько 100 осіб. Основне заселення Плоскірова починається 1434 року, коли місто увійшло до складу Польщі. Перші жителі облюбували землі на правому березі річки Південний Буг, з інших боків оточені болотами, для додаткового захисту навколо міста було вирито рів.
Але невелике містечко, тим не менш, не раз постраждало від набігів татар, а селянські повстання, які неодноразово піднімали проти поляків, також не сприяли процвітанню Проскурова.
Свободу міста в 1648-1654 роках за часів Визвольної війни під проводом отамана Богдана Хмельницького відстоювали всі жителі міста. У підсумку після війни з турками від усього населення залишилося в 1672 році лише кілька людей, майже всі були винищені турками.
Проскурів знову перейшов до Польщі 1699 року і почав заселятися польськими переселенцями, які склали основу католицького населення міста. До 1795 року, коли місто увійшло до складу Росії, Проскурів належав Польщі, 
на нього поперемінно претендували польські князі Замойські, зокрема й сама княгиня Замойська — мати короля Польщі.
Черговий період розквіту міста стався, коли воно стало центром Проскурівського повіту Подільської губернії у складі Росії. У місті до 14 разів на рік проходили ярмарки і щотижня — торгівля, а 1870 року було запущено залізницю. Місто перетворилося на промисловий центр.
Свідченнями цього періоду розквіту стали адміністративні будівлі та особняки ХІХ-початку ХХ століть у стилі еклектики, модерну та бароко, які сьогодні формують архітектурне обличчя міста та приваблюють туристів. Найвища будівля, споруджена в ту пору — будівля пожежної частини. Зараз у цих будівлях розташовані музеї, театр, міськрада, а також інші громадські установи. Багато особняків прикрашені меморіальними дошками, встановленими на честь 50-річної річниці Жовтневої революції. Відображенням радянського етапу розвитку міста є і його теперішня назва — Хмельницький, її дано місту 1954 року на честь Богдана Хмельницького, якому 1993 року тут було споруджено пам’ятник. Нелегко довелося Хмельницькому і за часів Другої світової війни, коли місто захопили німці. На його території було організовано концентраційний табір, де за 3 роки загинули 65 тисяч осіб. Старі споруди, що залишилися після пожежі 1822 року, були зруйновані німцями.
Тому найстарішими архітектурними пам’ятками міста, що збереглися до нашого часу, попри 600-річну історію міста, є церква Різдва Богородиці, збудована 1837 року, будівля колишнього реального училища 1905 року, міський будинок культури, в якому 1892 року було відкрито перший театр міста, а також художній музей 1903 року.
Знаходження міста в гущі воєнних подій визначило його складну долю. За час свого існування Хмельницький часто зазнавав 
нападів, облог, був завойований та підпорядкований, але нині до нього знов повернулись процвітання та благополуччя. Місто впевнено дивиться в майбутнє і радо зустрічає гостей, які щороку приїжджають сюди, щоб помилуватися місцевою природою, побачити визначні пам’ятки Хмельницького та прилеглих територій, серед яких особливо вирізняється стародавній замок XIV століття — Меджибізька фортеця, в якому не раз зупинявся Богдан Хмельницький.
Цікаві й сучасні міські красоти, серед яких не можна не виокремити такі незвичні архітектурні витвори, як єдиний в Україні пам’ятник Барону Мюнхаузену, пам’ятник, складений з уламків «СС-19» — стратегічної міжконтинентальної ракети, пам’ятник загиблим у локальних конфліктах військовим у вигляді величезної руки, що переставляє на шаховій дошці у вигляді планети фігурку солдата, з підписом: «Помиляються правителі — страждає народ».