Собор Різдва Богородиці — візитна картка Хмельницького, одна з трьох культових споруд міста. Це найстаріша кам’яна будівля міста, історія якої почалася ще в далекому XVII столітті.
На тому місці, де зараз стоїть Собор Різдва Богородиці, у 1670-х розташовувалася перша дерев’яна церква міста, збудована силами парафіян. У XVIII столітті її не раз перебудовували, але вона залишалася дерев’яною. У церкві був престол в ім’я Пресвятої Богородиці, була дзвіниця.
Найстаріша будівля міста повністю згоріла в пожежі 1822 року, що спіткала місто. Після цієї пожежі й почалася історія сучасного зовнішнього вигляду собору. Було вирішено збудувати на місці церкви храм, проте коштів не вистачало, тоді гроші на будівництво собору виділив центр, яким на той час був Кам’янець-Подільський.
Ім’я архітектора, який збудував Собор Різдва Богородиці, невідоме, проте нетипова для того періоду храмового будівництва форма собору свідчить про те, що його проєкт був створений не місцевим майстром. Храм почали зводити 1835 року, а освятили його 15 травня 1837 року. Храм оточувала цегляна огорожа завдовжки близько 200 метрів, була дзвіниця з чотирма дзвонами, найбільший із них важив близько 320 кг. Відомо, що в 1850-х у храмі було зібрано багатий фонд церковної літератури, найстарішим виданням був надрукований у Києві «Часослов» 1729 року. Але більше за літературу багатьох парафіян цікавив інший церковний скарб, чутки про який поширилися далеко за межі Хмельницького, — стародавня чудотворна ікона Божої Матері. Навіть у ті часи цей образ уже вважався старовинним, він зберігся під час пожежі 1822 року. Ікону прикрашав срібний вінець, а 8 підвісок зі срібла були свідченнями зцілення людей від хвороб — ці підвіски були «жертвами» прочан чудодійній іконі.
Також відомо, що до радянських «потрясінь» у церкві був подарунок від самого царя Олександра Олександровича (сина Олександра II) — іменна срібна дарохранительниця. Олександр подарував її собору в день смерті свого брата Миколи Олександровича 12 квітня 1865 року. Тоді він виділив 6 тисяч рублів на прикрашання православних церков.
На жаль, ні подарунок царя, ні чудодійна ікона не дійшли до нашого часу — у 1930-х вони зникли, подальша доля їхня невідома. Але зараз у церкві є копія тієї ікони, яку 1845 року замовили для храму меценати. Її не так давно привіз до церкви якийсь громадянин Вірменії — його мама входила до числа парафіян.
Як і багато інших помітних пам’яток Хмельницького, за радянських часів Собор Різдва Богородиці сильно постраждав. У 1932 році знамениті дзвони відправили на потреби індустріалізації, у 1937 році храм закрили і використовували як склад, потім як архів. У 60-ті храм хотіли знищити, але цього не сталося з невідомих причин.
У підсумку Собор Різдва Богородиці — найстаріша з існуючих будівель у Хмельницькому — дійшов до нас практично в первозданному вигляді. У 1990 році двері храму знову відчинилися для парафіян і туристів. І зараз Собор Різдва Богородиці, який пережив стільки потрясінь, знову виблискує золотими куполами, нагадуючи всім про вічні цінності.