По суті, Харків не є туристичним містом, але щороку тисячі туристів наповнюють і без того цей галасливий мегаполіс. Він цікавий як поціновувачам історичних цінностей, так і вічно молодим любителям екстремальних вражень. Тут історичні пам’ятки Харкова затишно сусідять із сучасними хмарочосами, а від галасу безлічі розважальних центрів Вас сховають тиша і спокій скверів, а також пишна зелень Харківських парків. Місто студентів, як «позаочі» називають Харків, заразить Вас своєю неповторною енергетикою, завзяттям і веселощами. Він, подібно до дитини, яка виросла в дорослу людину, з маленького слобідського села перетворився на великий торгово-промисловий, культурний центр, переживаючи на своєму шляху як «злети», так і «падіння».
Згідно з літописом, історія Харкова починається в XVIIв. Далекого 1651 року на розливі двох річок Харків і Лопань виникла дерев’яна фортеця, першими жителями якої були переселенці з Правобережної України. Вона то і є родоначальником сучасного Харкова. Фортеця була зведена з метою захисту Московської держави від набігів кочівників, про що свідчили виритий рів, вал і 10 сторожових веж. Під фортецею знаходилося безліч підземних ходів для укриття. Що стосується назви міста, існують принаймні дві легенди. Перша розповідає про славного козака Харитона, в народі Харька, на честь якого і назвали фортецю, а згодом і місто. На площі Леніна можна помилуватися кінною статуєю цього сміливця роботи відомого скульптора З.Церетелі. Згідно з другою версією, місто традиційно було названо на ім’я річки Харків.
У міру розширення кордонів Московської держави зростало і село навколо фортеці, перетворюючись на місто. 1654 р. вважається офіційною датою заснування Харкова. З 1669 року це вже «полкове місто Харківського козачого полку», а згодом губернське місто, центр торгівлі, ремесла з безліччю ярмарків. Наступним «стрибком» було прокладання залізниці, початок паровозобудування. Харків багато в чому став «першою ластівкою»: 1789 року в місті з’явився перший в Україні театр; з 1805 року харків’яни можуть пишатися першим у країні вищим навчальним закладом — Харківським Національним університетом імені Каразіна. Розвивається й охорона здоров’я — будується перша міська лікарня зі стаціонаром, доступна людям різних верств населення, діє Сабурова дача — психіатрична лікарня. Місто стає не лише культурним, науковим центром, місцем зосередження інтелігенції, а й з 1917 до 1934 року першою столицею Радянської України.
Але історія Харкова пам’ятає й такі важкі та непевні часи, як Велика вітчизняна війна, що не пощадила це прекрасне місце, Харків зазнав значних руйнувань. Було знищено десятки пам’яток архітектури, вивезено до Німеччини художні цінності з музеїв, зруйновано будинки, архітектурою яких варто було пишатися. Після війни місто було в найкоротші терміни відновлено, але подвиг бійців, які боролися за рідні краї, ніколи не буде забутий. 1977 року було побудовано Меморіальний комплекс Слави, де нащадки можуть дізнатися про битви жителів міста із загарбниками. Скульптура «Батьківщина-Мати», біля підніжжя якої горить Вічний вогонь як символ визнання їхнього подвигу.
Сучасний Харків багатий на всілякі визначні пам’ятки, що приваблюють людей різного покоління. Любителі природи можуть насолодитися пишністю парків і садів. Одним з улюблених місць відпочинку вважається Лісопарк — найбільший парк у межах міста на території України. Одна з перших у країні дитячих залізниць «Мала південна», а також всілякі атракціони в Парку культури і відпочинку імені О.М. Горького не залишать байдужими і маленьких мандрівників. Найстарішим зеленим масивом міста вважається Сад імені Т.Г. Шевченка, що розташовує до спокійного відпочинку на лоні природи. Тут же знаходиться така пам’ятка Харкова, як пам’ятник Т.Г. Шевченку, а неподалік — Харківський зоопарк.
Бажаючим помилуватися архітектурними пам’ятками першої столиці України необхідно починати екскурсію з найдавнішої частини міста, старого центру — Університетської гірки. Тут будували свої будинки перші поселенці Харкова, а зараз на її території розташовується Національний університет. Фонтан «Дзеркальний струмінь» по праву вважається гордістю харків’ян. Центральна площа Свободи — найбільша не тільки в Україні, вона навіть більша за Красну площу в Москві.
Церкви і собори Харкова заслуговують на особливу увагу. Від їхньої величі захоплює дух. Увінчані золотом куполи Успенського Собору, що в самому центрі Університетської гірки, можна побачити з будь-якого місця. Висота дзвіниці сягає 89,5 метрів, а бій курантів, що відбивають щогодини, не дасть змоги Вам заблукати в місті. Найстарішою зі збережених будівель є Покровський Собор, споруджений 1689 року.
Ваші враження, безумовно, посилять шість театрів, що діють, філармонія, Історичний і Художній музеї та, звісно, Харківський цирк, один із найбільших в Україні. У Харкові проводять багато фестивалів і конкурсів, як-от: фестиваль класичної музики «Харківські Асамблеї», фестиваль народного танцю «Зелений світ», міжнародні конкурси піаністів імені В. Коротковича та В. Крайнєва, конкурс виконавців «Зелений світ», конкурс виконавців «Зелений світ», конкурс піаністів імені В. Крайнева, конкурс виконавців. Крайнєва, конкурс виконавців на народних інструментах імені Г. Хоткевича та інші. Місто, як і всі ми, постійно змінюється відповідно до часу та потреб його мешканців, з’являються нові пам’ятки, наприклад, Музей міліції, де можна побачити фальшиві документи, гроші, саморобну зброю та інші атрибути злочинного світу. Пам’ятники Остапу Бендеру, батьку Федору, Еллочці Людоїдці, Жовтому горбатому «Запорожцю», Всевидющому Вуху (КДБ), Двигуну внутрішнього згоряння і навіть Газовій Засувці обов’язково викличуть посмішку.
Далеко-далеко Катерина II дарувала Харкову герб, який представляє собою схрещені ріг достатку і жезл бога торгівлі Меркурія, що назавжди визначило долю міста. Він був, є і буде великим торгово-промисловим, культурним центром України. І тим не менше, він цікавий у будь-яку погоду, у будь-яку пору року.