Ця пам’ятка послужила початком міста Єлисаветграда, тому її можна назвати однією з найважливіших, особливо шанованих мешканцями та найбільш відвідуваних туристами.
Фортеця, або, як її називали спочатку — Форт Святої Єлисавети був названий на честь християнської святої — матері Іоанна Хрестителя. Її заснування відноситься до 1754-1760 років, а дата закладки — 18 червня 1754 року, вважається датою народження міста.
Фортецю в межиріччі Сугоклея та Інгулу було вирішено звести з метою створення форпосту Російської Імперії в Наддніпрянщині, відбиття атак татар, турків та інших завойовників. Звідси Російська Імперія почала свій вихід до Чорного моря. Знаменним для історії фортеці є й той факт, що саме звідси вирушило стотисячне російське військо, яке розгромило Запорізьку січ.
Але не тільки військовими перемогами прославилася ця пам’ятка — зведене укріплення було визнано шедевром фортифікаційної архітектури. За проектом архітектора Віста, під керівництвом інженера-полковника Менцеліуса було зведено незвичайну споруду, що нагадувала за формою шестипроменеву зірку з виступаючими валами і бастіонами. 6 равелінів і 6 бастіонів становили головну міць споруди, оточеної ровом, наповненим водою. У фортеці було зведено три вежі, які були оснащені важкою артилерією, загалом на території укріплення було понад тисячу знарядь, принесених з військових кораблів і скасованих укріплень. У фортецю можна було потрапити з трьох воріт: Всесвятських і Троїцьких, що розташовувалися на нинішніх місцях в’їздів, і Воздвиженських. Земляні вали, що надійно захищали укріплення, завершувалися високою неприступною дерев’яною стіною.
Чудово укріплений Форт Святої Єлисавети зіграв одну з ключових ролей у російсько-турецькій війні, а 1769 року фортеця витримала облогу військ Керим-Гірея — кримського хана.
Будівництво укріплення на важливому торговельному шляху послугувало початком заселення території майбутньої Кіровоградської області. 
Військове рішення, як це трапляється нерідко, дало народження цілому місту і навіть краю. Скасування фортеці Святої Єлисавети як військового укріплення, що трапилося через розширення кордонів Російської Імперії на Південь згідно з Кучук-Кайнарджійським миром, призвело до того, що форт набув статусу «внутрішнього міста», а 1805 року був повністю скасований.
Про колишній масштаб фортеці — територія укріплення становила 57 гектарів — можна судити і сьогодні за збереженими земляними валами. Дійшла до наших днів і частина господарських будівель XVIII століття — будинки для офіцерів, казарми для солдатів, кузня та інші споруди господарського призначення, сьогодні в них розміщена міська лікарня. Як і в XVIII столітті, сьогодні в’їзд на територію «охороняють» дві гармати. Кожен турист, який приїжджає до Кіровограда, обов’язково вирушає в це практично священне місце. Відвідування цієї пам’ятки Кіровограда дає можливість ближче познайомитися з його історією, доторкнутися до часів, коли нинішня Україна тільки починала перші кроки до свого становлення.
Побувати в цьому дивовижному історичному місці буде цікаво кожній людині, небайдужій до минулого, яка прагне пізнати його загадки і таємниці, відчути унікальну атмосферу історичних місць. Існує легенда, що десь на території колишньої фортеці Святої Єлисавети закопані скарби, проте чи так це, чи так, досі не дізнався ніхто.