Одеса багата на розкішні будівлі споруди XIX століття, проте мало хто з них може зрівнятися зі справжнім архітектурним шедевром — Палацом Абази. Він розташований на вулиці Пушкінській, будинок номер 9, на розі Дерибасівської і Грецької вулиць.
Палац був побудований у 1856-1858 роках для державного діяча Н.С. Абази. Його проєкт належить архітектору Л. Оттону, який побудував в Одесі ще кілька гарних будівель, що тепер є найяскравішими пам’ятками Одеси і навіть України загалом.
Однією з характерних тенденцій палацової архітектури Одеси середини XIX століття була еклектика. Своєрідний синтез бароко, романських і готичних форм, ампіру, рококо дарував місту справді унікальні палаци, садиби та громадські будівлі, які мають неповторне «обличчя», що запам’ятовується. І Палац Абази не став винятком.
Незважаючи на те, що в його архітектурі балом править та сама еклектика, Палац Абази є гармонійним поєднанням витончених форм і елементів, постаючи перед очима здивованих споглядачів у єдиному стилістичному образі, натхненному французьким бароко, рококо й ампіром.
З боку Грецької вулиці можна побачити відмінну рису цієї двоповерхової будівлі — тут був в’їзд у двір, оскільки частина палацу здавалася в оренду. Зрізаний кут будівлі прикрашає еркер, підтримуваний кронштейном — граціозно виконаним кошиком. Головний же вхід прикрашає витончений ажурний навіс, створений з найтоншого чавуну.
План Палацу Абази дуже незвичайний через властиві приміщенням криволінійні форми. У кутовій його частині розташований салон овальної форми, по сусідству з двох боків розташовані зали з заокругленими кутами, які слугують переходами до анфілад інших приміщень — таке розташування кімнат є майстерним наслідуванням французької архітектури.
Однак і одеським традиціям тут знайшлося місце. Головний корпус у півтора раза розширено, замість однієї в ньому є дві поздовжні стіни. У середніх приміщеннях через це менше світла, проте таке планування дало змогу створити у вестибюлі чудові парадні сходи, висічені з каррарського мармуру. Сходи не мають несучих балок-косоур, тому спільно з майданчиками являють собою дуже ефектну висячу конструкцію.
З вестибюля сходи ведуть на другий поверх будівлі, де можна побачити зали, що вражають своєю пишністю і розкішшю. Багатий ліпний декор, різьблення, фурнітура з бронзи, візерункові паркетні підлоги, вишукані плафони і пишна орнаментика стін. Багато кімнат вирішено в ніжних сріблясто-зеленуватих тонах, а розкішне оздоблення в них збереглося з середини XIX століття до наших днів практично в первозданному вигляді.
Дивовижне у своїй пишності зовнішнє і внутрішнє оздоблення Палацу Абази гідно оцінять не тільки знавці архітектурних тонкощів, а й просто любителі гарних і витончених форм, аристократичної розкоші і гарного смаку.
Що ж стосується долі цього палацу, то після від’їзду його першого власника з Одеси його новим господарем став глава банкірського дому Рафалович. 1890 року банкір розорився, тоді Палац Абази перейшов у статус міської власності, у ньому розмістили 4-ту чоловічу гімназію. Тепер же, в наші дні, дана пам’ятка Одеси має більш високе призначення — в 1923 році в будівлі палацу було засновано Музей західного і східного мистецтва, і тепер тут можна насолодитися не лише красою інтер’єрів, а й відомими на весь світ роботами багатьох видатних художників.