Палац Потоцьких-Наришкіних — одна з найтаємничіших пам’яток Одеси, він розташований на вулиці Софіївській, 5а. Напевно не відома навіть дата його будівництва. Стіни цієї садиби зберігають безліч таємниць і навіть пам’ять про закоханого в сестру господині палацу О.С. Пушкіна, адже він бував тут не один раз.
Існує дві версії появи цієї культурно-історичної пам’ятки архітектури. За однією з них палац був побудований у 1823-1826 роках відомим італійським архітектором Францем Боффо, який подарував Одесі не одну прекрасну будівлю, і був весільним подарунком Потоцьких молодшій доньці Ользі. Ольга вийшла заміж за кузена губернатора Одеси графа Воронцова — Льва Наришкіна.
Згідно з іншою версією, палац з’явився на базі збудованої тут у 1805-1810 роках будівлі, що підтверджує Зведений список пам’яток архітектури та історії м. Одеса. Ця будівля була перебудована Софією Потоцькою. У ньому навіть тимчасово жила фаворитка Олександра I княгиня М.А. Наришкіна. Для неї тут було дано перший в Одесі новорічний бал, на якому були присутні Рішельє, Кобле, Ланжерон — люди, які відіграли найважливішу роль в історії міста, чиїми іменами тепер названі вулиці. А вік розташованих під садибою печер і грота і того більше, вважається, що вони з’явилися ще за часів панування турків і мали важливе стратегічне значення.
Як би там не було, Палац-садиба Потоцьких-Наришкіних — це зразок найкращих традицій російського класицизму початку позаминулого століття. Архітектурну композицію вирізняє сувора витонченість, гармонійність і симетричність форм. Враження від чудового вигляду палацу посилюється завдяки чудовому навколишньому пейзажу: садиба розташувалася наприкінці бульварного півкільця на узвишші над Одеською бухтою. Від вулиці палац відсунуто вглиб ділянки, що є типовою властивістю дворянських садиб XVIII-XIX століття, та оточено чавунною решіткою з чудовим малюнком. Стіни палацу пофарбовано в яскравий відтінок, завдяки чому соковита ліпнина і білі візерункові деталі мають більш виразний вигляд. Основний корпус палацу складається з двох поверхів, з двох боків з боків до нього прилягають симетричні флігелі. До головної будівлі вони приєднані округлими галереями, тому парадний двір має напівкруглу форму. Парадний вхід оформлений у вигляді прекрасно виконаної критої шестиколонної галереї.
Відтоді, як тут жила родина Потоцьких-Наришкіних, інтер’єри палацу практично не змінилися. Перший поверх складається з парадних залів, що мають вишукане оздоблення, анфіладою кімнати перетікають у розкішний центральний зал: тут паркетна підлога і велика кількість рослинного орнаменту на стелі, який переходить у круглі вінки і складні візерунки гірлянд. Сходи, що ведуть на другий поверх, де раніше розташовувалися житлові покої, немов заховані в кутку будівлі.
Тильний бік палацу або його задній фасад виходить на морську затоку, колись тут був влаштований пишний сад, що спускався до самого моря. Цей бік садиби є частиною морського фасаду Одеси.
Ще однією загадкою цієї неповторної пам’ятки Одеси стали розташовані під палацом печери і великий грот зі штучно створеним водоспадом. Сьогодні це місце можна відвідати з екскурсією, а колись у цих таємничих підземних лабіринтах, забезпечених пастками, гинули вороги турків, так і не зумівши знайти вихід.
З 1889 року в палаці засновано Художній музей, який зараз володіє багатющою колекцією живопису, скульптури і графіки. Тож сьогодні Палац Потоцьких дарує можливість не тільки побувати в одній із найперших одеських садиб, а й побачити роботи знаменитих діячів мистецтва.