Коли герцог де Рібас відбив селище Хаджибей у турецької армії, імператриця Катерина II порадила йому створити в місті, що формується, максимально сприятливі умови для торгівлі, а також перетворити його на безпечну гавань для купців. Програмний лист російської самодержиці було взято до уваги. Наприкінці XIX століття Одеса стала четвертим за величиною населеним пунктом, а її порт — другим за вантажообігом у Російській імперії. Розвинена торгівля стимулювала будівництво в місті маси готелів. «Ноtel du Nord» на Італійській і «Паризький» на Дерибасівській, «Пасаж» і «Франція», «Імперіал», «Брістоль» і «Велика Московська» приймали не лише купців, а й тих, хто пізніше прославив їх на весь світ. Наприклад, достеменно відомо, що в готелі «Лондонський» зупинялися не лише Чехов і Купрін, а й сам Роберт Льюїс Стівенсон. 
А ось готель «Большой Московский» засвітився у «Золотом телятнике». Великий Комбінатор зі своїми молочними братами жив у ньому до переселення у «воронячу слобідку» Васисуалія Лоханкіна. Детальний опис інтер’єрів та особливостей сервісу дає змогу припускати, що панове Ільф енд Петров чимало часу провели в номерах «Великої Московської». Будівництво готелю «Велика Московська» припало на так званий готельний бум в Одесі. Готелі та прибуткові будинки в місті будували всі, хто мав грошові надлишки. Серед них опинився торговий дім Дементьєва і Васильєва, що спеціалізувався на торгівлі товарами зі Сходу — чаєм, кавою, японським шовком, китайськими віялами і бамбуковими меблями. 
«Дементьєв і Ко», за тогочасною модою та за прикладом своїх колег, хотіли збудувати для своєї комерції розкішний офіс. Щось на кшталт гамбурзького «Чіліхаус». Для цього вони викупили напівзруйнований будинок Гааза на Дерибасівській і запросили відомого в місті архітектора Лева Влодека. Поки будували (1901-1905 рік), справи їхнього торгового дому похитнулися. Довелося їм замість офісу облаштовувати в будівлі готель, що мав покращити їхнє фінансове становище. Хоча, на першому поверсі все ж таки знайшлося місце для чайної крамниці, контори «Дементьєва і Ко», крамниці ламп І.І. Раді, галантерейної крамниці Ш. Нестермана та «Татарського» ресторану. «Велика Московська» 1905 року — це розкішна п’ятиповерхова будівля, виконана в модному на початку минулого століття стилі «модерн».
Навіть на Дерибасівській вона вирізнялася своїм бельєжем з величезними вікнами, призначеними для вітрин магазинів, та вишуканою ліпниною на стінах 2,3 і 4 поверху. Ліпнину зробили скульптори Т. Фішель і С. Мільман, та так вдало, що дали привід до народження історії про «будинок з обличчями», нібито вмурованих у стіну людей, яка пізніше увійшла до «альманаху наймальовничіших легенд Одеси». Крім того, у готелі функціонувала одна з перших у місті підйомних машин, які називаються сьогодні ліфтом, у номерах були ванни, електричне освітлення і парове опалення. «Великий Московський» був першокласним у сенсі інтер’єрів і сервісу готелем, але відносно недорогим — від рубля за добу за номер, тому швидко став одним із найпопулярніших готелів у місті. 
У радянський період на першому поверсі колишнього готелю розташовувалися кращий у місті кондитерський магазин і кінотеатр документального кіно «Хроніка», а ось верх будівлі добряче занепав. У 2006 році містобудівна рада Одеси дала «добро» на реставрацію та реконструкцію будівлі колишньої «Великої Московської» компанії «Інкор-Груп». Архітектором було обрано іспанця Альберто Фойо, але пізніше його замінили на пару одеситів Повстанюків. Ті, хто приїде на відпочинок в Одесу сьогодні, буде вражений красою вже відреставрованого фасаду «будинку з обличчями», якому повернули первозданний блиск. Єдиним недоліком реконструкції стали два, надбудованих на даху, цинково-титанових поверхи, які неабияк зіпсували загальний стиль і силует будівлі. Тих, хто відвідає Причорномор’я в найближчому майбутньому, імовірно п’ятизіркова «Велика Московська» потішить можливістю зупинитися в одному з 59 її номерів, а також помилуватися ритмом життя Дерибасівської з майданчиків витончених балконів, з вікон одного з двох ресторанів або з шезлонга в оранжереї, що облаштовується на даху будівлі.