«На Дерибасівській хороша погода, або На Брайтон Біч знову йдуть дощі» — назва цієї чудової одеської вулиці увічнена у фільмі режисера Л. Гайдая і не тільки. Напевно, багато хто чув такі пісні, як «На Дерибасівській відкрилася пивна» і «Як на Дерибасівській, кут Рішельєвської». Багато вулиць Одеси славляться своїм неповторним шармом та іміджем, але саме Дерибасівській судилося стати найзнаменитішою з них, і якщо її відвідати, то стає зрозуміло чому.
Дерибасівська — це символ Південної Пальміри і, якщо Ви хочете побачити найцікавіші та найкрасивіші пам’ятки Одеси, то варто побувати саме на цій вулиці. 
Тут збереглося безліч будівель, зведених у XIX столітті, у багатьох із них колись гостювали, жили або просто бували проїздом відомі історичні особистості, найяскравіші представники культури і науки.
Історія Дерибасівської починається з моменту заснування міста. Спочатку її іменували Гімназькою — адже саме тут 1804 року було засновано другу в Росії гімназію для дворянських дітей після Царськосельського ліцею. У гімназії Вольсея викладав навіть сам засновник Періодичної системи елементів — Д.І. Менделєєв. Барельєфний портрет цього видатного вченого зараз прикрашає фасад Рішельєвського ліцею, так ще називали гімназію Вольсея.
Дерибасівська стала першою у місті вулицею, де з лави з відомого всім вулкану Везувію та граніту було зведено бруківку. Камені везувійської лави для мощення Дерибасівської привозили з Неаполя — батьківщини першого градоначальника Одеси Дона Хосе де Рібаса. Бруківкою з лави Везувію і зараз можна пройтися — надійний камінь зберігся донині.
Цікавою, як і історія заснування самої вулиці, є й історія її назви. У 1811 році з Гімназької вулицю було вирішено перейменувати на де Рибасівську, з 1814 року її називали просто Рибасівською, а 1920 року її знову перейменовують — на честь німецького відомого діяча Ф. Лассаля. 
Таку назву вулиця носила 18 років, доти, доки після смерті В.Ф. Чкалова її знову вирішили перейменувати на честь видатного льотчика-випробувача. Свою звичну назву на честь засновника Одеси де Рібаса вулиця знову отримала 1941 року і відтоді вона більше не змінювалася.
Історично склалося так, що, всупереч загальноприйнятим канонам містобудування, саме Дерибасівська — вулиця, що не має спуску до моря, невелика завдовжки та завширшки, — була обрана одеситами центральною вулицею міста за свою красу й атмосферу.
Цьомій вулиці від моменту її заснування був притаманний певний особливий шарм, який не переходив у пишномовний пафос, не дивлячись на те, що тут завжди збиралася вища верхівка світу. Тут продавали вишукані французькі вина, а в ресторанах подавали італійські страви, в салонах наводили красу знатні красуні міста. Повітря вулиці наповнювалося найсолодшими ароматами кондитерської Замбріні, а художники, що малювали портрети, додавали нотку творчої атмосфери.
І сьогодні Дерибасівська зберегла всі притаманні їй унікальні якості, лише солодким ароматом її тепер наповнюють не запахи з кондитерської, 
, а аромати посаджених уздовж всієї вулиці лип.
Вирушивши прогулятися Дерибасівською, можна не тільки помилуватися красивою архітектурою споруджених у ХІХ столітті будівель, а й дізнатися, хто тут колись побував. Два роки в канцелярії генерал-губернатора (Дерибасівська, 24) пропрацював О.С. Пушкін. Один рік у будинку номер 3 прожив легендарний розвідник М.А. Гефт, у будинку навпроти будівлі колишнього ліцею Вольсея багато років прожив знаменитий на весь світ художник В.В. Кандинський. Кандинський.
З Дерибасівською пов’язано безліч цікавих фактів із життя Одеси, вона є душею волелюбного міста і його завжди веселих та оптимістичних жителів.