Сьогодні Хотин — це невелике провінційне місто з населенням трохи більш як 10 тисяч осіб, а тиша та спокій, які тут панують, можуть справити враження, що так тут було завжди. Однак таке враження буде помилковим. Хотин — найдавніше українське місто, в якому впродовж тисячолітньої історії відбувалися найважливіші події, що назавжди залишили свій слід не тільки в долі міста, а й у долі всієї країни.
Хотин називають ілюстрацією волелюбності українців, колискою національних героїв. Розташоване на важливому торговельному шляху прикордонне місто, що доленосно отримало назву, яка означає «бажаний», не раз намагалися завоювати і неодноразово підпорядковували чужинці, але щоразу мешканці міста і навколишніх сіл приєднувалися до військ, що вставали на його захист, і билися за свою свободу не на життя, а на смерть.
Коли почалася історія Хотина, точно не відомо. Скелясту височину на правому березі Дністра люди облюбували ще в мідному столітті, у II столітті нашої ери тут оселилися стародавні слов’яни, але прабатьком сучасного міста вважається поселення, що виникло в VII столітті. Серед свідчень докіївського періоду розвитку Хотина — знайдені печі-кам’янки та напівземлянки, в яких жили перші хотинчани.
Як місто Хотин уперше згадується в X столітті, коли князь Володимир Великий підпорядкував землі від Карпат до Дністра Київському князівству і на півдні та заході своєї держави став створювати систему прикордонних укріплень. Датою заснування міста вважається 22 вересня 1002 року, таким чином, 2002 року Хотин відзначив своє тисячоліття! Тоді ж — на початку XI століття була зведена і перша Хотинська фортеця з дерева.
Заснований на важливому торговельному шляху біля зручної переправи через Дністер Хотин швидко розквітнув, тут розвивалися ремесло і торгівля. Після Київського місто входило до складу Галицького, потім Галицько-Волинського князівств, і цей час був найспокійнішим у його історії. Наче відчуваючи прийдешні випробування, князь Данило Галицький у середині XIII століття зводить на місці дерев’яної фортеці замок і укріплення з каменю. Також у цей час було побудовано першу міську церкву — Миколаївську або Червону, що збереглася до нашого часу в периметрі фортеці.
З XIV століття Хотин, що став великим торгово-ремісничим центром, перетворюється на об’єкт пильної уваги всіх прикордонних держав, кожна з яких прагне його захопити. З середини XIV до початку XIX століття місто по кілька разів побувало у складі багатьох королівств, князівств та імперій: Угорщини, Молдавії, Туреччини, Польщі, Росії. Не раз воно переходило з одних рук в інші, з Хотином пов’язані кілька масштабних військових зіткнень.
Так, поворотною подією в історії північної, південної та східної Європи, яка тривалий час перебувала під гнітом турецьких завойовників, стала Хотинська битва 1621 року, коли українсько-польська армія перемогла 120-тисячну турецьку армію, яка перевершувала її в кілька разів за кількістю воїнів. Тоді плани турків на Хотин як на опору для подальшого завоювання країни були зруйновані, як і надії насадити турецьке ярмо в інших європейських державах. На місці битви поблизу Хотинської фортеці 1991 року було зведено пам’ятник гетьману Петру Сайдагачному — одну з найнезвичайніших пам’яток міста роботи скульптора В. Гамаля.
Хотинська битва — лише одна з багатьох, що трапилися під стінами фортеці. Багатовіковий період, коли місто і його околиці ставали місцем останнього прояву хоробрості для тисяч воїнів, завершився тільки 1812 року, коли Хотин увійшов до складу Російської Імперії.
З приєднанням до Росії торговельне значення міста збільшилось, воно стало важливим річковим портом, а фортецю 1856 року було скасовано. XIX століття стало часом будівництва сучасного Хотина на заході від Старого міста. Хоча тоді ж нова споруда з’явилася і в Старому Хотині — церква Олександра Невського 1832 року архітектора Штауберта. І сьогодні однокупольна кам’яна церква, найкрасивіший зразок архітектурного стилю російського класицизму разом зі зведеною 1868 року Свято-Покровською церквою — головні культові пам’ятки міста. Привертають увагу туристів і старообрядницька церква та кам’яна будівля митниці XVII століття.
Здивувати своїх гостей Хотин може не тільки стародавньою фортецею, в якій було знято понад 50 фільмів, серед яких «Тарас Бульба» 2009 року, «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери». У новому Хотині, що являє собою малоповерхову забудову, збереглося безліч будівель XIX століття, про романтичне минуле нагадують справжні колодязі, які можна зустріти всюди, про події, які відбувалися тут, — численні пам’ятники.
Безумовно, туристів до міста приваблює слава такої знаменитої достопримечательности Украины як історико-культурний заповідник «Хотинська фортеця», проте повернутися сюди знову і знову змушує не тільки старовинна фортеця, а й дивовижна атмосфера міста, його самобутність і краса, які, можливо, пояснюються тим, що його мешканці нарешті здобули таку довгоочікувану свободу.