Це місто має багату й цікаву історію, але небагато помітних пам’яток Луганська можуть похизуватися таким віком, як парк-музей кам’яних скульптур у Національному Університеті імені Тараса Шевченка. Більшості експонатів музею близько тисячі років.
У давні часи територію сучасної Луганської області заселяли половці. У XI-XIII століттях тут відбувся розквіт їхньої культури та побуту. Половці зникли як народ, але залишили після себе багату спадщину, до якої належать і кам’яні статуї.
Спочатку ці унікальні скульптури були розкидані по всій території Луганської області. Половці зводили їх на найвищих ділянках степу, вододілах і курганах. Нині кам’яні статуї зібрані в одному місці, на територію університету їх привозили студенти історичного факультету. Завдяки починанню археолога К.І. Красильникова, якому належить ідея зібрати всі знахідки в одному місці, тепер з’явилася можливість побачити одразу близько 80 стародавніх скульптур, простежити історію розвитку кам’яного мистецтва давно зниклого народу.
Цікаве й саме призначення, історія появи цих унікальних творів стародавнього половецького мистецтва.
Половці були язичниками, мали багатий духовний світ. Особливу роль у культурі половців відігравав похоронний культ і культ предків. Поступово останній переріс у культ «вождів-героїв», матеріальним втіленням якого і стали кам’яні скульптури. Статуї заввишки від 1 до 4 метрів ставили на чолі могил, у яких зберігався прах воїнів, загиблих під час захисту своїх земель.
Але не всі зі знайдених статуй були надгробками могил полеглих воїнів. Найвищі з них були встановлені у священних місцях, їм приходили поклонятися, просили благословення на війну, багатого врожаю. Такі статуї-ідоли мали сакральне значення, їм молилися і приносили жертви. Усіх ідолів вирізняє особлива деталь: обома руками вони тримають посудину, в яку і складали підношення.
Про таких ідолів-богів написав поет Нізамі (він був азербайджанцем, а його дружина — половчанкою), який жив у XII столітті:
І приходять кипчаків сюди племена, І перед ідолом гнеться спина кипчаків, Піший мандрівник прийде або з’явиться кінний — Підкорює будь-кого кумир їхній споконвічний.
Тож у парку-музеї кам’яних скульптур можна побачити не лише постаті-втілення героїв, а й кам’яні зображення богів, у яких вірив стародавній народ.
Завдяки статуям воїнів можна уявити, яким був побут половців: на них зображено одяг, головні убори, прикраси, предмети озброєння та побуту, чоловіки мають вуса або бороду, часто — довге волосся, сплетене в косу, яка сягає до пояса.
Колекція кам’яних скульптур половців у Луганську сьогодні є найбільшим язичницьким парком статуй на євразійському просторі. Вона унікальна тим, що репрезентує все різноманіття типів кам’яного мистецтва половецького народу, завдяки чому дає змогу зазирнути в далеке минуле, побачити, у що вірив народ, який жив понад тисячу років тому.