Пощастило тим, хто тільки починає відкривати для себе відпочинок у Балаклаві. Цей віддалений район Севастополя був освоєний ще древніми скіфами. Величезна роль в історії його «життя» належить грецьким, турецьким і знову грецьким колоністам. Вже дуже подобався прибульцям із чужих земель цей «мішок, набитий рибою», як перекладається ім’я «Балаклава» з турецької мови. Природно, що головною приманкою для воїнів усіх мастей і народів служила унікальна Балаклавська бухта. Вона довга і вузька. До того ж, як хороший норвезький фіорд, ця кримська затока вигинається біля самого входу. Це давало змогу зберегти в таємниці її риси від непроханих гостей з моря.
У нашому столітті, коли всі гідрографічні та орографічні секрети можна дізнатися за допомогою супутникової фотозйомки, стратегічна роль Балаклави трохи померкла. Тому сьогодні її слід використовувати лише за прямим призначенням — як найоригінальніший і найекспресивніший курорт Південного берега Криму.
Для цього вздовж Балаклави було «відкрито» цілу серію пляжів — Інжир, Золотий, Срібний. Якщо рухатися від історичного центру Балаклави, тобто вздовж берега однойменної з нею бухти, до її горла-закінчення, то до уваги гостей буде представлено пляж №1. Це — Міський. У списку його недоліків лише один пункт — недостатня довжина. Всього 50 метрів. А ось переваг набагато більше. Гості можуть спускатися у воду спеціальною драбинкою. Бетон, яким вистелений пляж, це — не галька, тому ноги не коле і не калічить. До того ж поруч із ним розташована вся міська рекреаційна інфраструктура: ресторани, готелі, причали для катерів і намети торговців сувенірною продукцією.
Пляжі «Жабник», «Мармуровий», «Василі» і «Шайтан», розташовані на набережній Назукіна від Міського пляжу до логічного завершення Балаклавської затоки, відрізняються лише рівнем віддаленості від цивілізації. Що далі, то спокійніша обстановка та чистіше море. А ось спільною для них рисою є наявність розкішних краєвидів на генуезьку фортецю Чембало і на протилежний берег бухти. Який віддалений, до слова сказати, на відстань лише 400 метрів.
Від горла бухти до мису Айя починається когорта найвідоміших пляжів курорту — найближчий Срібний, Золотий і солодкозвучний Інжир. Золотий пляж віддалений від початку затоки відстанню всього в 3 км. До нього можна дістатися верхи — слідуючи гірською стежкою, в обхід фортеці Чембало, або ж на одному з катерів, біржа яких розташована на набережній Балаклави. Через те, що тут є причал для водних видів транспорту, саме сюди найохочіше везуть своїх туристів капітани, нащадки еллінів, лестригонів і генуезьких купців.
Золотий пляж довгий — близько 500 метрів і дуже вузький. Скелі нависають над ним практично вертикально. Але цей тиск гір компенсується дивовижною панорамою Чорного моря, його сталевими, синіми, смарагдовими водами, які постійно змінюються і коливаються. Багато кораблів на дальньому плані і чорненькі, лискучі від жиру, грайливі дельфіни на передньому плані. У воді біля берега багато каміння, водоростей, дрібної риби і великих крабів. Тому ті, хто приїхав на відпочинок у Балаклаву, можуть влаштувати власне сафарі, тільки морське. Атракціонів, «шаурми-пахалви» тут не водилося апріорі, а ось воду і пиво сюди справно підвозять капітани або лісники. Хто обізнаний, той озброєний. Знаючи, що чекає на туриста в Балаклаві, він зможе чудово провести час, приймаючи умови гри, тобто відпочинку, які надало йому стародавнє місто.