Балаклава є одним із найцікавіших місць відпочинку Криму. Генуезька фортеця і перші хребти Кримських гір, колоритні татарські вулички і стильні європеїзовані особняки, збудовані на набережній на початку минулого століття. Ах, так! Набережна — ось головна прикраса Балаклави! Вона тягнеться вздовж вузького і звивистого лівого берега Балаклавської бухти. Вона є причалом для сотні вертких екскурсійних катерів і місцем швартування десятка розкішних кораблів-ресторанів. На набережній можна купити все, чим багатий Кримський півострів, і подивитись на гостей з усього світу, які з’їхалися сюди, щоб потрапити на знамениту базу підводних човнів.
До речі, навіть у страшному сні таку картинку Балаклави неможливо було б уявити ще років 50 тому. Адже з 1953 року старовинне місто, засноване ще скіфами, втратило свій статус і перетворилося на закритий район Севастополя. Причина такої урбаністичної дискримінації полягала в розміщенні в скельному масиві Таврос правого берега Балаклавської бухти грандіозної підземної бази — «Об’єкту 825 ГТС», що спеціалізується на прийомі та обслуговуванні підводних човнів, начинених ядерною зброєю.
База — це грандіозний наскрізний канал, у якому було виділено відгалуження для сухого дока, ремонтні цехи і склади. Споруда була розрахована на витримування прямого влучання атомної бомби потужністю 100 Кт, а за потреби перекривалася ще й батопортом, який посилював її стійкість перед масованими атаками ззовні. Обидва виходи з каналу так само перекривалися батопортами, сітками і були майстерно замасковані.
До речі, однією з причин, чому як дислокацію стратегічного об’єкта обрали Балаклавську бухту, стали її геоморфологічні та кліматичні властивості. По-перше, ця затока вузька і звивиста, тому її води ніколи не починають витанцьовувати шалені танці, коли штормить саме Чорне море. Тобто база підводних човнів ніколи не буде піддана додатковим неконтрольованим навантаженням. По-друге, Балаклавська бухта так хвацько вигнута, що жоден необізнаний варяг, нізащо не здогадається про її існування, не зможе оглянути та картографувати її.
Будували базу 8 років, з 1953 року по 1961. Спочатку справу було доручено військовим будівельникам, але пізніше до них долучився «Метрострой». Цікаво, але всю породу, витягнуту з тіла скелі Таврос, вивозили на баржах і скидали у відкрите море тільки під покровом ночі, щоб приховати обсяг робіт.
Довжина каналу, видовбаного в скелі Таврос, дорівнює 602 метрам. Це давало можливість об’єкту 825 ГТС приймати, обслуговувати і навантажувати бомбами 7 підводних човнів одночасно. Через те, що на території бази був склад із таким небезпечним видом зброї, в її нутрі підтримували стабільну температуру повітря — 15°C, і штучно регулювали вологість.
Першими стратегічний потенціал Балаклави відзначили підлеглі Берії. За прямим завданням Сталіна вони шукали ідеальне місце для таємної та безпечної бази для радянських підводних човнів. Тоді ж місто і засекретили. А ось у розпал гонки озброєнь, що розпочалася між США і СРСР, його взагалі позбавили статусу населеного пункту міського типу і передали під юрисдикцію Севастополя. Який, до речі, віддалений від свого засекреченого району відстанню в 10 км.
Коли Радянський Союз розвалився, унікальний об’єкт навіть не охороняли, а він зазнав масових розкрадань — колишні та чинні військові, а також чорні археологи, які перекваліфікувалися, різали кольорові метали і вивозили унікальні артефакти часів «холодної війни».
У 2002 році колишню, трохи оголену і розграбовану базу перетворили на Військово-морський музей, прикрасивши собою список пам’яток Балаклави. Крім цікавої екскурсії колишньою базою підводних човнів і ядерним арсеналом, гості цього району Севастополя можуть оглянути одну з 4-х Генуезьких фортець Криму — форт Чембало, а також замовити екскурсію на катері до мису Айя, одного з найкрасивіших ландшафтних заказників півострова.