Балаклавська бухта не дарма претендує на звання одного з 7 природних чудес України. Вузькою півторакілометровою стрічкою вдається вона в суходіл, відокремлюючись від моря невеликим входом. З боку відкритого моря гавань взагалі не видно. Вода тут прозора і чиста, навколо зарості кримської сосни, багатий підводний світ. Тож не дивно, що місцем відпочинку бухту обрали драйвери, а також яхтсмени з різних куточків світу, чиї яхти пізно ввечері заходять до бухти на відпочинок, а вранці знову борознять простори Чорного моря.
Коли втомлений від відпочинку на пляжі турист захоче культурно збагатитися, то сміливо може піднятися на генуезьку фортецю Чембало. Генуезці звели її, влаштувавшись у бухті 1357 року, коли хан Тохтамиш, який правив у цих місцях, визнав право Генуї на володіння узбережжям Криму від Чембало до Лусти (Алушти). Залишки стародавньої фортеці височіють над Фортечною горою немов мовчазні сторожа Балаклави.
Балаклава тривалий час була закритим містом. І не випадково. Тут знаходився надсекретний завод з ремонту підводних човнів. Цей стратегічний об’єкт, єдиний у світі за своїми масштабами, почали будувати 1957-го року під особистим контролем Берії. За розрахунками фахівців, споруда могла витримати ядерний удар, що за силою дорівнював п’яти, завданим Хіросімі. Приміщення заводу видовбували в скелі і покривали залізобетоном. Комбінований водний підземний канал міг вміщати 7 підводних човнів, де їх ремонтували.
Тепер завод став філією Музею Збройних сил України і всі туристи можуть вільно оглянути колишній надсекретний радянський об’єкт.
До речі, в Європі балаклавою називають вовняну шапку-маску, що повністю закриває обличчя і використовується грабіжниками або спецназом. Під час Кримської війни 1853-1856 рр. стояла люта зима. Для англійських військ, центр розташування яких був у Балаклаві, в Англії розробили і надіслали спеціальні захисні шоломи. Їх і прозвали балаклавами.
Балаклавська бухта — ідеальне місце ізоляції від зовнішнього світу. Ви можете запастися необхідними речами і продуктами, і вас на катері або човні доставлять до дикого пляжу, розташованого прямо серед скель. Тут ви можете відчути себе справжнім Робінзоном, адже спуститися з гір до вас буде практично неможливо. Тільки не забудьте телефон, щоб можна було зв’язатися з капітаном і благополучно дістатися «на велику землю».
Неповторна вузька бухта, оточена горами, з незапам’ятних часів приваблювала людину як зручне місце для поселення. Сусідство моря давало їй змогу використовувати всі блага приморського життя, а навколишні висоти — сховатися від ворога. З навколишніх гір стікала вода, в лісах водилося безліч звіра. Усі ці переваги гідно оцінили стародавні жителі Балаклави — таври, а пізніше і греки. Уже в VIII-VII ст. до н.е. тут існувало ранньотаврське поселення, історія Балаклави сягає своїм корінням у глибоку старовину.
Містечко на південному сході земель Севастополя, назва якого турецькою означає Риб’яче Гніздо (Балик-Лав), розташоване на березі вигнутої мальовничої бухти, що нагадує форд. На думку деяких учених бухта відповідає опису порту лестригонів, куди нібито потрапив під час своїх мандрів давньогрецький герой Одіссей. Балаклава — це й унікальні пам’ятки природи миси Айя та Фіолент, і романтичні руїни генуезької фортеці Чембало (2002 року тут стали влаштовувати лицарські турніри, відкрився невеликий музей) і таємничі стародавні храми, овіяні поетичними легендами. Не менше легенд ходить про неміряні скарби англійського фрегата «Чорний принц», що затонув під час Кримської війни, 1854 року. Тоді ж у Балаклавській битві загинули нащадки найаристократичніших родів Великої Британії.
Унікальність Балаклавської бухти очевидна. Цілюще повітря, чарівна чарівна далечінь моря і химерні скелі залишають незабутнє враження у кожного, хто побував тут хоч одного разу.