Балаклава — один із найдивовижніших туристичних об’єктів України. Ось тільки містом назвати її не можна. Стародавня Балаклава, яку заснували скіфські царі і яка старша за добру половину населених пунктів України, свого урбаністичного статусу була позбавлена через злу волю Сталіна. Сьогодні колишнє скіфське місто, грецька колонія і турецьке «гніздо, багате на рибу» є всього лише одним із районів Севастополя. При цьому, історичних скарбів переважно батального жанру тут зібрано не менше, ніж у Дрезденській збройовій палаті. Практично всі тутешні пам’ятки мальовничо розміщені вздовж обох берегів Балаклавської бухти.
Однією з найцікавіших історичних пам’яток Балаклави є так звана «Бочка смерті». Це — елемент берегового укріплення. Зводять такі фортифікаційні об’єкти для оборони портів, на стратегічних ділянках узбережжя — у протоках, на каналах, біля морських баз і на спірних островах. Призначені берегові укріплення для захисту від потенційних атак з моря. Передбачається, що до них входять не тільки вежі-фортеці та позиції, а й кілька ліній загороджень, склади та підземні сховища. Одними з найвідоміших є берегові укріплення, зведені на Мальті, на острові Гельголанд, у Кілі та гданський Вестерплатте, атакований німцями 1 вересня 1939 року.
Укріплена пам’ятка Балаклави ні на йоту не поступиться прославленим європейським береговим фортам. Гості району, які відпочивають на Срібному пляжі, одразу побачать моторошну металоконструкцію, що нависає над їхніми головами. Це — «бочка смерті». Вона виконувала роль спостережного пункту. Її діаметр дорівнює 1,8 метра. Висота — 2 метри. У ній є прорізи для спостереження за супротивників і бійниці, з яких можна вести вогонь. Вежа розташована на висоті 360 метрів. З неї добре проглядається вхід в Балаклавську бухту, море навпроти мису Айя і мису Кая-Баша. Своє зловісне ім’я «бочка смерті» отримала в Громадянську війну. Точно відомо, що в ній розстрілювали червоних комісарів. Але це не означає, що їхні колеги не розстрілювали тут своїх опонентів. У будь-якому разі, на рівні голови дорослої людини в бочці збереглися численні сліди від куль.
«Бочка смерті» є лише головою, «перископом», видимою частиною гігантського форту, вбудованого в скелю. З’явилося це укріплення на брегах Балаклави в XIX столітті. Почали його будувати британські війська, які приїхали «підтримати» турецький флот у Кримській війні. Загалом союзниками було зведено 2 берегових укріплення — форти «Південна» і «Північна» Балаклава. Під час Другої Світової війни радянські війська вдосконалили фортифікаційні конструкції, залишені колишнім ворогом. Завідував будівельними роботами інженер Полянський. Наша «бочка смерті» належить до комплексу споруд «Південний форт».
Крім спостережного пункту типу «броньованої бочки» до системи входить бетонний каземат, двометровий рів, сходи та ніші з бійницями. Загальна площа споруди дорівнює 3 км², довжина — 2 км. Англійці будували форт так, ніби збиралися залишитися в Криму навіки. Тому його бетонні поверхні оздоблені під «дикий камінь», а кришки вентиляційних шахт (були й такі!) були прикриті бронзовими решітками з віньєтками. На жаль, більшість із них сьогодні вирвано мародерами. У самих шахтах збереглися оцинковані труби, на яких досі немає жодного сліду корозії.
Ця а визначна пам’ятка Балаклави використовувалася після війни, як полігон для випробування авіабомб. Трохи пізніше тут розмістили склад для зберігання боєприпасів і вибухових речовин, що належать Балаклавському рудоуправлінню. Попри «старання» радянських військових розбомбити та знищити колишній англійський форт, він і досі дивує туристів потужністю та ґрунтовністю конструкції, а також його пристосованістю під потреби бійців. Крім того, попри сумну славу, саме з «бочки смерті» гостям відкриваються найкращі краєвиди на берегову лінію Балаклавського району.