З кожним роком лавиноподібно зростає популярність курорту Балаклава. Спочатку цей район був позбавлений сумнівної слави, якою володіли за часів Радянського Союзу Ялта і Сочі. Адже кожен відбувся уркаган, успішний цеховик або нувориш, набравши достатню суму грошей, вирушав феєрично витратити їх на будь-якому з двох найяскравіших курортів вітчизняного берега Чорного моря. Але, таку публіку не пускали в закритий Севастополь і в, ще більш захищену від випадкових людей, Балаклаву. Причина такої інтимності полягала в базі підводних човнів і ракет із середнім радіусом дії, які колись були розміщені в скелях Балаклавської бухти.
Тому переважна більшість людей, які традиційно відпочивають у Криму, лише сьогодні із задоволенням відкриває для себе Балаклаву як джерело історичних пам’яток і як джерело вишуканої пляжної рекреації. Чому вишуканої? Тому, що місцеві пляжі категорично не призначені для «масовки» і для багатотисячних людських лежбищ, подібних до збіговиськ тюленів і моржів.
Причина такої отакої рафінованості Балаклави полягає в банальній нестачі території — дуже вже вузькі тутешні пляжі. Крім того, доступ на них трохи ускладнений для тих, хто не знайомий з основами альпінізму або хоча б із технікою пішохідного туризму.
Отже, місцеві пляжі починаються прямо на Балаклавській набережній і тягнуться до самого мису Айя і його заповідної території. Над ними, практично під кутом у 75-80°, нависають скелі, складені тендітними і сипучими мармуроподібними вапняками. Роль цієї кам’яної стіни можна трактувати по-різному. З одного боку, вона дійсно ускладнює доступ до місцевих пляжів численній публіці. Але з іншого боку, вона ж захищає вузькі смужки пляжу від забруднення, неминуче пов’язаного з туристичними натовпами. Крім того, ця ж стіна захищає тонкі стрічки пляжів від можливих пронизливо-холодних вітрів з півночі. Тому на всіх Балаклавських пляжах можливий лише бриз, денний або нічний. Хоча, в темний час доби сюди мало хто ризикує спускатися.
З усіх пляжів Балаклави найбільш доступним є Срібний або Ближній пляж. Він — перший на виході з Балаклавської бухти і другий після Міського, розміри і зовнішній вигляд якого нагадують бортик шкільного басейну. Вкритий Срібний пляж грубозернистим піском, різнобарвною галькою і маленькими валунами. Над ним, як і скрізь на узбережжі, височіють скелі, порослі рідкісним ялівцем і сосною Станкевича, реліктовою рослиною ПБК. У морі, уздовж лінії пляжу, Природа «розкидала» безліч різнокаліберних каменів. Згодом вони поросли водоростями, які мальовничо вібрують і пританцьовують, вслухаючись у вічне коливання хвиль. Навпроти пляжу у воді граються і релаксують дельфіни. Мабуть, тварини теж внесли це місце до свого рекреаційного фонду.
Скелі утворюють красивий півмісяць, ізолюючи Срібний пляж від зовнішнього світу. Дістатися з Балаклави або перейти на сусідній Золотий пляж можна лише вузькою стежкою, що йде по верху скелі. Тому ті, хто приїхав на відпочинок у Балаклаву, дістаються цього пляжу і всіх сусідніх за допомогою маленьких катерів. Біржа водних таксі, подібна до тієї, що є у Венеції, знаходиться на Набережній Балаклави.