Щовесни в гірський Крим спрямовуються тисячі туристів-пішохідників. Переважно це — громадяни України та РФ. Останніми роками збільшився потік поляків, які щільно окупували для здійснення такого типу подорожей поїзд Львів-Сімферополь. У будь-якому разі, всіх перерахованих братів-слов’ян ваблять дивовижні, практично неземні, ландшафти гірського Криму, що розташовані в привабливій близькості від берегової лінії Чорного моря.
По Криму прокладено кілька десятків туристичних маршрутів, від простеньких вилазок «вихідного дня» до багатоденних категорійних походів, що вимагають від учасників певного рівня фізичної підготовки. Фантастично оригінальний Бельбекський каньйон може стати як метою одноденної екскурсії — знайомства з місцевими красотами, так і структурним елементом серйозного спортивного походу.
Що вдає із себе Бельбекський каньйон? Це — один із найцікавіших сегментів річкової долини однойменної річки. При цьому, довжина р. Бельбек дорівнює 63 км, а довжина каньйону — всього 5 км. Річка тягнеться від південного берега півострова на південно-західний, впадаючи в море на одному з пляжів села Любимівки, що належить до курортної зони Севастопольської бухти. Каньйон проходить землями селища Куйбишеве і села Танкове, відомого з часів Кримського ханства під ім’ям Біюк-Сюрень. Географічно каньйон приурочений до Внутрішньої і Зовнішньої гряди Кримських гір.
Утворився він, так само як і БКК (Великий Кримський Каньйон) тектонічно-ерозійним шляхом. Спочатку нуммулітові та моховинні вапняки легко тріснули і розійшлися в різні боки внаслідок внутрішніх рухів земної кори. А після, розпочатий процес руйнування і подальшого відкладення осадових порід продовжив водний потік — вже згадана річка Бельбек, визнана однією з найбільш повноводних на півострові. Саме вона поглибила вапнякові гряди на 60-70 метрів і розширила відстань до 300 метрів між окремими масивами вапняку Байдарської яйли.
У результаті напруженої роботи внутрішніх і зовнішніх сил Землі світу з’явився дивовижний, фантастичної краси простір, у якому вузька та відносно плоска річкова долина обмежена столоподібними гірськими масивами, схожими на гігантських звірів. Гори-звірі заснули давно, тому їхні «шкури» неабияк зіпсувало вивітрювання. Завдяки йому, практично вертикальні скелі-стіни Бельбекського каньйону вкрилися химерним візерунком, утвореним нішами, слідами водної ерозії і карстовими вимоїнами. До речі, в одній із таких ніш було знайдено стоянку кроманьйонців. У деяких карстових вирвах, що прикрашають поверхню Байдарацької яйли, ховалися від людоловів Кримського ханства раби-слов’яни, що втікали, оселялися відлюдники, знаходили притулок партизани. Останніми роками тут залюбки селяться хіпі та просвітлені особистості різних релігійних течій.
Доступ до туристів, які прагнуть усамітнення, перекривають реліктовий тисовий гай, худорляві дуби і граби, зарості шипшини, христової колючки і кизилу, що густо обліпили відносно пологе підніжжя схилів вапнякових масивів. Там, де крутизна скель наближається до 90°, царство Флори поступається місцем Фауні — маленьким зеленим ящіркам, які обожнюють приймати сонячні ванни на недоступній для інших живих істот висоті. Туристи, які перебувають на відпочинку в Балаклаві, оцінять ці бельбецькі «палаци», збудовані Природою набагато раніше Ханського палацу. Тим паче, що виглядають вони вельми велично і вражаюче, а також є хранителями багатьох людських таємниць і кримських легенд.