Перебуваючи в Бахчисараї, вже сотні років жоден приїжджий не втрачає можливості відвідати найсвятіше місце міста — Успенський печерний монастир. З цим монастирем пов’язані легенди і перекази, чудеса і страждання, це святе місце пережило за 12 століть свого існування періоди розквіту й занепаду. Свята обитель розташована в серці урочища Маріам-Дере (Ущелини Марії або Маріампольської Ущелини) і вважається самим верхнім краєм міста. З двох боків обитель оточують стрімкі скелі заввишки до 140 метрів. Ця місцевість водночас є найбільш пустельною та однією з найвеличніших у Криму. Один тільки місцевий краєвид щорічно збирає тут тисячі поціновувачів природної краси природи. 
Багато поміток Криму мають таємничу й заплутану історію, і насамперед це Бахчисарайський Свято-Успенський чоловічий монастир. До нинішнього часу достеменно не відомо, коли почалося заснування цієї обителі. З історією становлення монастиря пов’язано кілька легенд. Згідно з однією з них на місцевих жителів почав нападати злий змій, втративши надію на порятунок, вони вже збиралися покинути рідні краї. Але одного разу в Ущелині Марії вони побачили просвіт. Прорубавши сходинки, вони пішли на світло і виявили печеру, в якій горіла свічка, поруч лежав повалений змій, а за ним стояла ікона Богоматері. Після цього було вирішено створити тут обитель для християн. Сьогодні вважається, що тим самим злим змієм були мусульмани, які катували інаковірців. 
За ще однією легендою ікону Богоматері в Ущелині виявив пастух. Існують й інші версії чудесної появи образу в цьому місці. Історики ж вважають, що обитель заснували спадкоємці скіфів наприкінці VIII століття, спорудженням церкви вони ознаменували прийняття нової релігії в Інкермані, або ж біля заснування стояли візантійські ченці-іконошанувальники. Церкву, а потім і чернечі келії було висічено у високій прямовисній скелі згідно з традицією, що побутувала в народі. У середині XV століття Успенський монастир уже складався з безлічі печер, були й наземні споруди: невелика каплиця, два гостьові будинки, келія ігумена поблизу дороги і фонтани. У цей період обитель стає головною опорою християнства в Криму. 
Наприкінці XVIII століття у зв’язку з Турецькою війною кримські християни на чолі з митрополитом Ігнатієм були змушені піти з рідних місць, тоді на узбережжі Азовського моря і з’явилося місто Маріуполь, а святий образ Богородиці залишив монастир і назавжди залишився в новому місті.
Успенська обитель спорожніла, але вже за кілька років знайшла нового покровителя — Костянтина Спіранді, сюди було пожертвувано ікону Успіння Богоматері, з якою пов’язані історії чудесного зцілення людей. Після другої Світової війни монастир знову спорожнів, а новітня історія цього стародавнього святого місця розпочалася 1993 року. Знову обитель стала домівкою для віруючих, які відреклися від мирського життя і, тим не менш, завжди раді безлічі охочих побачити помітні пам’ятки Бахчисарая, зібрані в Успенському монастирі. Крім стародавнього печерного храму це і з’явився дивом ангельський лик біля входу в церкву, і стіна із зображенням храмів і монастирів з усього світу. 
Із храму Успіння, що розташований високо в скелі, відкривається панорама Кримських гір — видовище, яке не залишить нікого байдужим. Багато хто переймається дивовижною атмосферою цього місця, ще на підході до монастиря, піднімаючись високими сходами, що збереглися протягом століть. Неповторна архітектура обителі, близькість до природи і чогось священного — все це залишає найяскравіші враження. У Свято-Успенському печерному монастирі побували багато вінценосних осіб, серед яких Імператори Олександр I і II, Микола I, останній Імператор Росії та багато інших. Чудесні явища, що траплялися тут, завжди викликали у християн і просто любителів цікавих історій бажання побувати в цьому священному місці, відчути благоговіння і своїми очима побачити дивовижний Бахчисарайський Свято-Успенський печерний монастир.