Села Соколиного не оминути жодному туристові, який вирушив вивчати Кримські гори. Причина такої «приреченості» полягає в географічному положенні цього об’єкта. Розташоване село між Головною і Внутрішньою грядою Кримських гір. Крім того, на землях Соколиного розташований один із найцікавіших об’єктів півострова — Великий Кримський Каньйон або БКК, як ніжно величають його туристи. Над селом височіє армада Ай-Петринської яйли, а через нього проходить річка Коккози, що зібрала води Сари-Узень і Аузунь-Узень, тієї самої, що виконала половину роботи з формування найкрутішого каньйону України.
Заснували село в III столітті готи, войовничі скандинавсько-германські племена. Здійснюючи свій власний вояж на початку нашої ери Європою, частина блакитнооких варягів осіла в Криму. Конкретно — в мальовничому передгір’ї Ай-Петрі. Про це свідчить історична назва Соколиного: Коккози або «блакитні очі». На відміну від темнооких і смаглявих нащадків тюркської та індоіранської мовної групи, місцеві жителі були світлоокими, білошкірими і високими. Згодом готи асимілювалися зі скіфами й аланами, ставши основою для християнського князівства Феодоро.
З приходом на ці землі кримських татар і турків-сельджуків, блакитноокі нащадки готів були знищені. Пам’ять про них зберігає лише скеля «Орлиний заліт» і трохи змінена назва населеного пункту — село Соколине. Згадана скеля є оголеною ділянкою Ай-Петринської яйли. Від центру села вона віддалена відстанню в 5 км. Особливістю скелі «Орлиний заліт» є її схожість із силуетом гігантського птаха. Здається, що білосніжний орел ось-ось розправить крила і злетить. Злетить і буде годинами ширяти над густими буково-грабовими лісами, заростями бересклету і глоду, над п’янким ароматом килима з кримського різнотрав’я: звіробою і фіалок, ковили і горицвітів, пирію та крокусів, тимофіївки і, звісно ж, сон-трави.
Популярність скелі «Орлиний заліт» тісно пов’язана з нападом татар на громадян християнського князівства Феодоро. Ця експансія стала причиною багатьох бід і приводом для народження красивої легенди. Коли блакитноокі мисливці й землероби стали підданими Туган-бея, то маленький царек обклав непомірними податями чоловіків і забрав до свого гарему найкрасивіших жінок. Природно, що назрів бунт. Але хтось видав Туган-бею задум змовників. Бей послав до Бахчисарая до хана гінців, який був зобов’язаний виділяти васалам своїх воїнів. Прибулі солдати перерізали половину жителів села, вишукуючи бунтівників. Вдалося сховатися лише невеликій групі молоді, яка побігла від Коккози в напрямку до Ай-Петрі, до скелі у формі птаха.
Через крутий рельєф Кримських гір, втікачі потрапили в глухий кут. Щоб не потрапити до рук ворогів, усі вони кинулися вниз зі скелі. За легендою, втікачі не розбилися, а перетворилися на орлів, злетіли, розвернулися і закльовували кривдників. Після цього за скелею закріпилася назва «Орлиний заліт». Коли 1945 року розпочалася насильницька депортація татар з території Кримського півострова напередодні Ялтинської конференції, споконвічну назву Коккози було незрозуміло чому замінено на Соколине. Логічніше було б назвати його Орлиним.
Сьогодні село Соколине входить до списку пам’яток Криму, які варто бачити особисто. Окрім мальовничих краєвидів берегів річки Коккози, зручного підходу до БКК і виходу на Ай-Петринську яйлу, у колишньому готському селищі зберігся мисливський палац князів Юсупових, мечеть, татарський цвинтар та створено власний етнографічний музей. Благо — матеріалу тут вистачає!