Створення Будинку вчителя — явище, унікальне навіть для такого культурного центру Європи, яким є місто Київ. Наявністю Будинку вчителя архітектура Києва збагатилася 1912 року. 5 жовтня на Володимирській вулиці відбулося відкриття будівлі, присвяченої вчительській громадськості міста. Архітектором розкішної білої будівлі в неокласичному стилі став відомий київський архітектор Павло Альошин. В основі ідеї появи «епіцентру освіти і культури» стало бажання фундаторів Педагогічного музею отримати власну будівлю.
Його створили 1901 року, але постійного місця дислокації експозиція не мала, мігруючи між Вищими жіночими курсами і Театром оперети. Це негативно позначалося на експонатах, тож 1909 року пан Зілов — піклувальник Київського округу, звернувся до Семена Могильовцева — голови біржового комітету, з проханням посприяти в будівництві спеціального приміщення для Педагогічного музею. Голова Київського біржового комітету мав м’яке серце — Семен Могилевцев особисто пожертвував 500 тисяч рублів. Замовили проєкт і навіть зробили «3D-візуалізацію» задуманого — срібну модель, відправлену в подарунок Цесаревичу Олексію. 
Перший камінь заклали наприкінці липня 1910 року, а вже наприкінці серпня 1911 року в присутності Петра Столипіна відбулося освячення будівлі. Педагогічний музей і перший прийом для вчительської громадськості Києва відбувся 5 жовтня 1912 року. На момент побудови Будинок учителя був єдиним у Європі спеціалізованим закладом такого типу. Три поверхи, півсфера фасаду, підкреслена куполоподібним дахом, та принципово білий колір будівлі, а також наповнення — приміщення для бібліотеки, кабінети для демонстрації педагогічних новинок, довідкове бюро та зала для масових заходів, змусили говорити про себе усю освічену Російську імперію та Старий Світ.
Першим директором Педагогічного музею було призначено Олександра Музиченка — відомого українського вчителя-методиста. Окремою віхою в історії Будинку Вчителя стало розміщення в ньому адміністрації Центральної Ради. Тобто всі Універсали, за якими жила країна до 1922 року, були виписані та ухвалені в Будинку Вчителя. У чому особливість цього закладу? По-перше, в його стінах функціонує Педагогічний музей. 
Аналоги подібного паноптикуму у світі можна порахувати на пальцях однієї руки. По-друге, Будинок учителя, розташований на вулиці Володимирській 57, став справжнім концентратором знань у галузі педагогіки. Саме звідси інформаційні хвилі у сфері освітніх інновацій та професійної компетентності вчителів розходяться по всіх регіонах країни. По-третє, тут відбуваються конференції та семінари для вчителів, які залюбки з’їжджаються заради продуктивного відпочинку в Києві з усієї України. По-четверте, сама будівля Будинку вчителя має таку історію, перед якою тьмяніють трансформації в часі навіть таких «культурних аксакалів», як синагога Бродського, що на вул. Шоти Руставелі, 13, та Будинку Турбіних, що на Андріївському узвозі, 13, у якому нині «оселився» музей Булгакова. 
По-п’яте, крім основних гравців, під дахом Будинку Вчителя відмінно почуває себе Профспілка працівників освіти і науки України, Музей Української революції (1971-1921 роки), тематична бібліотека імені Сухомлинського і культурний центр «Киянка».
Окрім організації тематичного відпочинку в Києві для працівників освіти, приміщення стало «пологовим будинком» для Української академії педагогічних наук, для Будинку працівників освіти, а також місцем зберігання Археологічної колекції Києво-Печерської Лаври під час Другої світової війни. Досліджуючи українську столицю, поціновувачі архітектури Києва обов’язково включають до свого маршруту Будинок учителя, як справді унікальну, оригінально-гарну та найрозумнішу споруду в місті.