Цар, герой або полководець, що сидить на коні, — популярна тема в меморіальному мистецтві. Найвідоміші в художньому плані статуї такого роду — Мідний вершник, або скульптурне зображення Петра I, встановлене на Сенатській площі в Санкт-Петербурзі 1782 року, і пам’ятник Йогану Саксонському, що височіє над Театральною площею Дрездена. Але зростаючий інтерес до України змушує організаторів туристичних подорожей по-новому поглянути на одну з давніх пам’яток Києва. Йдеться про пам’ятник Богдану Хмельницькому, що з’явився на Софійській площі 1888 року. 
Це — рідкісний за своєю красою та рішучим динамізмом пам’ятник гетьману Війська Запорозького, одній із найяскравіших та найсуперечливіших постатей у сучасній українській історії. Чому спірних? З ініціативи Богдана Зіновія Хмельницького низові землі Січі, частина лівобережної України в Середньому Подніпров’ї та сам Київ «розірвали» зв’язки з Польсько-Литовською державою та ввійшли до складу Руського царства. Меморіальний витвір представлений зображенням самого гетьмана, що на повному ходу різко осаджує розлюченого коня. Гетьман одягнений у те, що сьогодні б назвали «парадною формою» — 
шаровари «шириною в ціле Чорне море», сап’янові чоботи, дорожній плащ і шапку з пір’ям, які демонструють суспільний статус головного палія й ініціатора козацького повстання, яке згодом перейшло в національно-визвольну війну, проти Речі Посполитої 1648-1654 року.
У правій руці полководець тримає булаву, що задає напрямок руху людям, які довірилися енергії цієї людини. Зупинений на повному скаку кінь, поставлений на відносно невисокий камінь. Його форма імітує степовий курган. 
Усі деталі скульптури — кінь, вершник і його одяг — ретельно опрацьовано, статуя має портретну схожість із Богданом Хмельницьким, тому композиція справляє грандіозне враження на глядача практично з будь-якого ракурсу.
Вважається, що одна з найпотужніших визначних пам’яток Києва у скульптурній формі зображає зустріч Богдана Хмельницького з жителями міста одразу ж після перемоги над Пилявцями. При цьому достеменно відомо, що 
що первісний задум ідеї монумента сильно відрізнявся від того, що ми бачимо зараз. Цілком серйозно розглядався варіант, за якого Богдан Хмельницький мав за допомогою коня топтати і зіштовхувати зі скелі польського шляхтича та єзуїта, що падають на труп убитого єврея. При цьому рука з булавою Хмельницького мала бути розгорнута в напрямку Москви. Біля підніжжя скелі мав сидіти кобзар з ликом Тараса Шевченка. Природно, кобзар співав, а йому слухав білорус, червонорос і малорос, наділені характерною зовнішністю. Достеменно відомо, що змусило відмовитися скульптора — 
Михайла Мікешина, від первісного задуму. У 1870 році розпочався всеросійський збір коштів на актуальний проєкт пам’ятника, за передплатою. Зібрали всього 37 тисяч рублів. Тому генерал-губернатор Південно-Західного краю — Олександр Дондуков-Корсаков, запропонував прибрати антипольський і антисемітський компонент із композиції. У вельми «урізаному» варіанті статую Богдана Хмельницького з конем 1877 року відлили в Петербурзі, на заводі Берда. Морське відомство міста пожертвувало для цього 25,6 тонн металобрухту, а майбутню пам’ятку Києва доставили до міста. 
Кілька років вона стояла на майданчику перед Присутницьким місцем — на постамент не вистачило коштів. Потім архітектор Володимир Ніколаєв придумав варіант «дешевого» постаменту-кургану для одного з найбільш дискусійних у нових реаліях пам’ятника Києва. Ніколаєв працював безкоштовно, а на гроші, виділені Київською управою, розробив проєкт огорожі з ліхтарями. Встановили монумент 1888 року, якраз до святкування 900-річного ювілею Хрещення Русі, який і донині користується величезною популярністю, як у мешканців, так і в гостей міста, нагадуючи про велику історію та боротьбу за незалежність України.