У мальовничому місці Києва, на правому березі Дніпра, розташована стародавня святиня українського народу — Києво-Печерська Лавра. Колись на цьому місці були дрімучі ліси. Її історія починається з XI ст., коли в пошуках усамітнення для молитов, священик із сусіднього села Берестова викопав тут печеру. Але після того, як його призначили митрополитом, це місце вподобав преподобний Антоній після повернення до Київської Русі з Афонського монастиря Візантії. Саме ці два священнослужителі і вважаються засновниками Печерського монастиря.
С самого початку монастир був печерним. Він зародився в підземному комплексі на території нинішніх Дальніх печер. У 1073 р. на території монастиря було засновано видатну архітектурну споруду — Успенський Собор. В оповіданні єпископа Симона, вміщеному в «Києво-Печерському Патерику», повідомляється про те, що будівничими собору були зодчі, які приїхали з Константинополя, яким нібито сама Богородиця дала «божественну міру» для будівництва собору. Потім навколо монастиря збудували кам’яний мур і Троїцьку надбрамну церкву. В епоху Київської Русі це місце стало релігійним центром і своєрідною академією.
У 1240 р. під час навали Батия Києво-Печерський монастир був сильно зруйнований. Собор відбудовують і реставрують, але в 1416 р. його знову руйнують татари, а після відбудови Успенського Собору в 1470-1471 рр. тут з’являються фронтони, а склепінчасті покриття змінюють на високі скатні дахи. У XVI-XVII ст. до нього прибудовують каплиці Стефана і Єльців, Івано-Богословський і Трьохсвятительський приділи. У XVIII ст. собор набуває барокового вигляду, внутрішній інтер’єр храму прикрашається різьбленням і позолотою. У 1688 р. Печерському монастирю присвоюється статус Лаври (найбільший чоловічий православний монастир, що безпосередньо підпорядковується патріарху або митрополиту).
Наразі Києво-Печерська Лавра є державним історико-культурним заповідником площею близько 26 га і монастирем Української православної церкви. Сучасний монастир складається з лабіринтів Ближніх і Дальніх печер загальною довжиною до 900 м., не пов’язаних між собою. Це довгі підземельні коридори з церквами, келіями, аркасаліями, нішами. Окрему частину печер складають Варязькі — найдавніші печерні споруди, які розташовані ближче до Дніпра. Головна їхня святиня — це нетлінні мощі преподобних отців.
Тепер все ж таки головне місце в архітектурному ансамблі Києво-Печерської Лаври посідає Успенський Собор. Говорячи про архітектурні споруди Лаври, варто згадати п’ятибанну надбрамну церкву Всіх Святих над Економічною брамою та Троїцьку надбрамну церкву. Красиво вписується в архітектурний ансамбль Велика лаврська дзвіниця. Вона була споруджена в 1731-1745 рр. архітектором І. Р. Шеделем. Її висота разом із хрестом сягає 96,52 м. Дзвіниця складається з чотирьох ярусів, її купол вкритий міддю і позолотою. Під куполом знаходяться дзвони і годинник куранти.
У 1990 р. Києво-Печерську лавру на сесії комітету Юнеско внесли до числа пам’яток світового значення.