У більшості обивателів ім’я адмірала Нахімова насамперед асоціюється з однойменним кораблем, який затонув 1986 року. Побудували цей пароплав у Бремені 1925 року. Здійснював він круїзи Середземним морем, а під час Другої Світової війни був прописаний у Гданському порту як госпітальне судно. Тонув. Був піднятий радянськими водолазами з дна Балтійського моря і передислокований у Чорне, де під ім’ям «Адмірала Нахімова» здійснював круїзи між портами Кримського півострова і Чорноморським узбережжям Кавказу.
Коли «Адмірал Нахімов» затонув, затягнувши із собою в безодню 423 людини, його ім’я стало символізувати нещастя. При цьому лише одиницям відомо, що його «хрещений» — Павло Степанович Нахімов — був богом перемоги і кумиром російського флоту. У важкій, кровопролитній війні його здібності дозволили російській ескадрі Чорноморського флоту розгромити турецький. Битва ця іменується Синопською битвою. Сталася вона 1853 року і була єдиною переможною операцією російських військ на Чорному морі під час Кримської війни.
До 45-річного ювілею Синопської перемоги в Севастополі з’явився пам’ятник, присвячений адміралу Нахімову. Чому в Севастополі, а не в Синопі, Ялті або Гурзуфі? Бо це місто є головною базою російських, а нині українських кораблів, що дислокуються на Чорному морі. Спроектував меморіал шановному флотоводцю генерал Більдерлінг, що бавиться образотворчими мистецтвами, а виконав його скульптор Шредер, автор найкращих в імперії монументів Крузенштерну, Беллінсгаузену і Петру Першому.
Комплекс пам’ятника Нахімову являє собою зрізаний дворівневий конус, виконаний із граніту. На ньому стоїть адмірал Нахімов, вдивляючись у далечінь. В одній руці він тримає підзорну трубу, інша спирається на шаблю Осман-паші, переможеного ним турецького воєначальника. Фігура адмірала виконана з бронзи і дивує глядачів прихованою енергією, яку не змогли приховати металеві кайдани сплаву. У перший, базовий ярус конуса вмонтовано 3 бронзові плити з горельєфами. Один присвячений Синопській битві. Інший — героїчному 4-му бастіону. Третій — промові, яку виголосив адмірал перед битвою. Академічність споруди розбавлена напівспущеним стягом і розірваними якірними ланцюгами, які посилюють загальне враження, що справляє монумент.
Пам’ятник було встановлено в центрі Нахімовської площі. На його відкриття в місто приїхав цар Микола Другий. Подальша історія монумента подібна до однойменного з ним корабля. У 1928 році його демонтували, оголосивши адмірала царським слугою. А на збереженому постаменті 1932 року встановили В.І. Леніна, роботи Козлова. За рішенням міської ради 1959 року Леніна перенесли на площу з таким же ім’ям, а адмірала Нахімова повернули на постамент.
З огляду на те, що багато імперських пам’яток Севастополя, зокрема й пам’ятник Нахімову, було зруйновано за радянської влади, скульптори Томський і архітектор Ареф’єв вилили нову фігуру адмірала, намагаючись максимально відтворити ту, яку було втрачено. Їм це вдалося, і сьогодні адмірал Нахімов, як живий, знову стоїть над містом, прикриваючи собою Севастопольську бухту і флот.