Графська пристань з’явилася в Севастополі 1783 року. Це був елементарний шлюпковий причал, збудований із просмолених дубових колод. Точно такий самий, який був у Ялті до появи в місті генерала Воронцова або в Амстердамі, поки він був простим рибальським селом, розміщеним уздовж русла річки Амстел.
Віховою подією в житті майбутньої пам’ятки історії та архітектури став візит до міста 1787 року Катерини Другої. На відміну від потьомкінських сіл, до приїзду государині дерев’яний севастопольський причал обзавівся справжніми кам’яними сходинками, що дали змогу Графській пристані твердо «встати» на вході в місто з моря і вже чверть тисячоліття виконувати роль візитної картки Севастополя.
Основна роль у перетворенні Графської пристані на символ міста-героя належить полковнику Джону Воптону. У 1844 році англійський інженер закінчив план зміцнення і облагороджування головного міського причалу, а в 1846 році він з гордістю приймав будови, створені за його планом.
Перлиною Графської пристані вважають білосніжну Колонаду, збудовану вздовж західного берега Південної бухти. Колонада складена з 9 колон доричного ордера, об’єднаних антаблементом з досить скромним аттиком. На нього нанесено дату побудови. Між колонами залишено місце для 8 пропилів. Це — термін зі сфери вищої архітектури, який позначає парадний проїзд або прохід. У цьому випадку — на пристань. Колонада і пропілеї з’явилися в Стародавній Греції. Напевно Джон Воптон підгледів ідею в афінському Акрополі. А може в одній з європейських столиць — у Берліні або Будапешті, знаменитих своїми тріумфальними Бранденбурзькими воротами і Колонадою семи Королів відповідно, збудованими в неокласичному стилі.
Чудовим доповненням до севастопольської пам’ятки стали сходи. Вони набагато ширші за відомі Потьомкінські. Вони складаються з 4-х маршів і прикрашені левами, які на спецзамовлення вирізав із мармуру італійський скульптор Фердинандо Пеллічіо.
На сьогоднішній день, окрім колон з інкерманського вапняку і мармурових левів, Графська пристань «обросла» низкою меморіальних табличок. Одна присвячена перемозі Нахімова в Синопській морській баталії. Інша оповідає про те, що саме звідси 1905 року лейтенант Шмідт вирушив на крейсер «Очаків», щоб очолити повстання. Третя табличка присвячена мігрантам, більшість з яких були морськими офіцерами, які покинули місто після поразки генерала Врангеля. Ще один пам’ятний знак встановлено на честь визволення міста-героя від фашистських загарбників. Остання меморіальна табличка присвячена крейсеру «Червона Україна», який розбомбили німці, а добили радянські війська.
Природно, що такий об’єкт, як Графська пристань, не раз потрапляла в епіцентр бойових дій. Під час Кримської війни через неї йшло постачання форту-порту боєприпасами. Під час Другої Світової війни поруч із нею розірвалася жодна бомба, скинута з літаків обох ворогуючих сторін. Тому 1968 року тандем архітекторів Артюхова енд Михайленка очолив роботи з реставрації парадного входу в місто-порт.
Свою парадну, тріумфальну роль, задуману від початку, Графська пристань виконує і сьогодні. Саме з неї стартують паради, що проводяться в день Військово-морського флоту. Приїхавши на відпочинок у Севастополь, гості міста, стоячи на Графській пристані, зможуть помилуватися кораблями обох флотів, які неквапливо прямують із Південної бухти в Севастопольську затоку.