Комплекс Братського цвинтаря з храмом Святого Миколая є однією з найсильніших меморіальних споруд навіть у небідному на подібні об’єкти Севастополі. Обидві споруди стали наслідком участі Російської імперії у війні проти коаліції, утвореної Османською та Британською імперіями, Францією та Сардинським королівством. Війна вирувала на території Кавказу, в дельті Дунаю, на Балтиці. Але з невідомих причин зоною найбільшого протистояння став саме Кримський півострів.
Причиною війни стало ослаблення Османської імперії, підтримуваної Великою Британією, і бажання Миколи Першого «відтяпати» в мусульманського монстра, що слабшав, споконвічні християнські землі — Болгарію, Молдавію, Словенію, Чорногорію. Ця ідея категорично не сподобалася Наполеону Третьому, який підозрював у зміцненні позиції Росії на Балканах загрозу для своєї імператорської влади. Приводом для війни стала окупація російськими військами Молдавського і Валахського князівства, після чого Туреччина зі своїми однодумцями оголосила їй війну.
Кримська війна принесла біди і невдачі всім учасникам конфлікту. Османську імперію було визнано банкрутом, уряд Великої Британії пішов у відставку, Росія опинилася на дні фінансової ями, з якої змогла вибратися лише через 14 років після завершення війни. Але ніякими грошима не оцінити загибель 250 тисяч людей, які загинули безпосередньо в боях або померли від ран і хвороб.
Саме пам’яті російських воїнів, ні за що ні про що загиблих під час Кримської війни, присвячено Братське кладовище. Воно розташоване в районі Курячої балки, на північному березі Севастопольської бухти. Сьогодні це територія Нахімовського району. Під час битви за Севастополь усіх убитих звозили на північний берег затоки, який на той момент не був заселений людьми. До того ж тут розташовувався госпіталь, у якому працював Пирогов, тож тим, кому знаменитий хірург і сестри милосердя допомогти не змогли, також ховалися по цей бік Севастопольської бухти.
Загалом на пустирі Північної сторони розмістилося 472 (!) братські могили, в кожну з яких було покладено не менше сотні російських солдатів. Окремий інтерес для дослідників становлять 130 персональних могил. У них упокоїлися вищі чини — генерал Хрульов, князі Голіцин і Горчаков, контр-адмірали Максутов, Куманін, Серебряков, Нарбут і Манто. Окремого речення заслуговує граф Едуард Тотлебен. По-перше, він командував обороною Севастополя і наказав затопити кораблі в місцевій бухті. А по-друге, саме він дав кладовищу назву Братське, за кілька років до того, як упокоївся на ньому сам. Примітно, що братські могили нижчих чинів здебільшого занедбані або прикриті простими бетонними плитами. Пам’ятники вищих чинів — це прекрасні споруди з білого мармуру, з погруддям «господаря», колонами і невеликою епітафією. Усе Братське кладовище обнесене потужною огорожею з інкерманського вапняку. Нова брама кладовища відтворює силует знаменитого Свято-Микільського храму, спорудженого на пагорбі, на території меморіального комплексу.
Якщо цвинтар з’явився під час війни — 1854 року, то храм почали будувати одразу після її закінчення — 1857-го. Це — єдина у своєму роді сакральна споруда на території АР Крим та України: християнська церква, яка виконана у вигляді єгипетської піраміди. Таким чином архітектор Авдєєв прагнув передати ідею вічності та безглуздості війни. До речі, за цей проект його удостоїли звання академіка архітектури, єдиного на всю Російську імперію.
На відміну від єгипетських, кримську піраміду вінчає масивний металевий хрест. Зовнішній перший ярус унікальної церкви Святого Миколая обвішаний діоритовими плитами. На ній написані імена частин, які воювали за Севастополь. У середині храм окантований чорномармуровими плитами, на яких викарбувано прізвища 943 вищих чинів, які відзначилися під час оборони міста.
Двері церкви зроблені з бронзи майстром Адольфом Морано, а в середині вона була розписана фресками у візантійському стилі, подібними до тих, що прикрашають венеціанський собор Святого Марка. Трохи пізніше фрески замінили італійською мозаїкою, що копіює початкові сюжети.
Ці пам’ятки Севастополя, цвинтар і храм, сильно постраждали під час Другої світової війни. Дзвін, верхівка храму, могили солдатів не раз потрапляли під артобстріл і використовувалися в якості фортифікаційних споруд радянськими і німецькими бійцями. На сьогодні цвинтар приведено до ладу, церкву реставрують, і в ній регулярно відбуваються служби за упокій воїнів, які спочили в цій землі.