Мис Кришталевий, який є південним краєм Севастопольської бухти, вважається одним із «вартових», що охороняють вхід до міста-героя. Таким собі кримським варіантом Сцилли і Харбіди. Стоячи на мисі, турист може одночасно бачити Чорне море, що простягається аж до турецьких берегів, та історичний центр улюбленої бази російських і українських моряків. Чітко навпроти південного берега розташована так звана Північна сторона Севастопольської затоки. Його прикрашає Костянтинівський равелін, одна з найпотужніших фортифікаційних споруд південно-східної околиці Кримського півострова.
Але 2007 року на мисі Кришталевому з’явилася споруда, яка затьмарила славу навіть Костянтинівської батареї. Це так званий Меморіал Перемоги, час спорудження якого перевищив усі розумні строки і поступається лише періоду, витраченому на зведення Кельнського собору. Хоча, за легендою, німецьке місто має впасти, коли храм буде закінчено. Тому місцеві жителі й не поспішають зі «здачею» собору.
Спорудження Меморіалу Перемоги розпочалося 1977 року. Місце було обрано символічне — 1945 року саме з цього мису було дано салют, що ознаменував Перемогу. Насамперед скелі Кришталевого увінчав Обеліск. Його висота дорівнює 40 метрам. Він подібний до згорнутого вітрила, що сперся на гігантський багнет. Крім того, його добре видно всім, хто прямує до міста фарватером Севастопольської бухти. За ідеєю творців, Обеліск має символізувати єдність армії та флоту, без якої Перемога була б неможлива. Автором споруди є колектив київських архітекторів — співробітників столичного проектного інституту. Це — художники Білостоцький, Супрун, Петрошевич і військовий інженер Уманський. Керував колективом Жаріков. Вартість проєкту дорівнювала 6 мільйонам радянських рублів.
За ідеєю місцевий Меморіал Перемоги мав стати однією з найбільших споруд на території колишнього Радянського Союзу, що несуть у майбутнє пам’ять про події Другої Світової війни. Наприклад, масштабу волгоградського Мамаєва кургану, київської Батьківщини-матері або московського Парку Перемоги.
Коли Обеліск повстав над містом, робота над спорудженням наступних компонентів меморіалу застопорилася. Причину затримок пов’язують із відсутністю фінансування. Після розпаду Радянського Союзу на сесії міської ради не раз лунали пропозиції про знесення всього комплексу. Одного разу депутати навіть намагалися виставити територію «з будматеріалами» на аукціон. Але не змогли впоратися з протидією, яку чинила їхній ідеї спілка ветеранів і Російське товариство Севастополя.
До речі, саме ветерани зажадали 2004 року від Сергія Куніцина, колишнього севастопольського градоначальника і чинного Голови Ради міністрів Криму, завершення будівництва Меморіалу Перемоги. Недобудований комплекс було названо «ганебним видовищем» і болем захисників міста, що залишилися живими, і родичів загиблих бійців.
Шість років роботи і 20 мільйонів гривень дали можливість з’явиться другій частині комплексу. Це — гігантська скульптурна група, що зображає Матроса і Солдата, які піднялися в атаку. Хімічний склад матеріалу, з якого зроблені обидві фігури, досі тримається в таємниці. Відома лише висота героїчного тандему — 41 метр. «Солдат і Матрос» атакують ворога, рухаючись гігантським подіумом, облицьованим гранітом. Загальна площа мису Кришталевого, яка піддалася облицюванню гранітом, мармуром і культурному озелененню, дорівнює 15 тисячам метрів квадратних.
За ідеєю, ці пам’ятки Севастополя мали стати головною архітектурною домінантою міста-героя. За красивим задумом київських авторів, саме Обеліск із «Солдатом і Матросом» мали першими зустрічати кораблі, які прямували в Севастопольську бухту. Але загальне враження трохи зіпсував готель, зведений між морем і Обеліском. За неперевіреними чутками, він належить тому ж Куніцину. А для того, щоб готель з’явився на парадному фасаді Севастополя, кримський «герострат» знищив старовинну будівлю митниці.