Відстань від Балаклави до мису Форос є своєрідною «золотою милею» Кримського півострова. Місця, подібні до тутешніх, є тільки на півдні Іспанського королівства. Мається на увазі берег, прозваний туристами Коста-Дорада. Він починається в Каталонії від міста Бланес і тягнеться вздовж дельти річки Ебро землями Таррагони. На кордоні з Францією іспанське «золоте узбережжя» логічно переходить у французьку Середземноморську Рив’єру.
Так само як і найкращий іспанський берег, наша Кримська Рів’єра вирізняється надзвичайно мальовничими ландшафтами. Це — південні схили Байдарської, Ай-Петринської та Ялтинської яйли, що впритул підходять до самого Чорного моря. Так само як на берегах Іспанського Королівства, південне узбережжя півострова перебуває в зоні дії субтропічного типу клімату, прозваного середземноморським. Це означає, що вибираючи відпочинок у цих краях, туристи можуть розраховувати на літню спеку, не затьмарену жодним дощем, і зимову м’яку-м’яку, волого-туманну погоду.
Усе узбережжя Криму, від Балаклави до скель Фороса, як перлове намисто, складається з прекрасних пляжів. Цікаво, але вони справді схожі на перлини, тому що кожен пляж розташований на території власної міні-бухти, обмеженої півмісяцем сланцевих і кварцитових скель. Кожен місцевий пляж прекрасний по-своєму, але лідером ТОПу «наймальовничіших» майданчиків для рекреації визнано «Загублений світ».
Цей пляж розташований на відстані 3,5 км від горла Балаклавської бухти. Він є останньою «перлинкою» у низці так званої групи «пляжів Севастополя». Але на відміну від найближчих Балаклавських, цей вкритий гарним грубозернистим піском, а не мілкою й гострореброю галькою. Максимальна віддаленість від цивілізації — далі йде заповідна зона мису Айя, та ідеальне покриття перетворили «Загублений світ» на Мекку і Медину для нудистів.
Ще однією привабливою, як для нудистів, особливістю «Загубленого світу» є його важкодоступність. Пішохідна прогулянка гірською стежкою доступна не кожному туристу, тому Вавилонські стовпотворіння, як на пляжах інших кримських курортів, тут неможливі апріорі. Кілька десятків людей — це антропогенний максимум «Загубленого світу».
Добираються рідкісні гості на цей чудовий пляж за допомогою крихітних катерів. У Балаклаві цей вид транспорту так само популярний, як у Венеції гондоли. Безліч катерів і моторних човнів із різною водотоннажністю чаляться прямо на набережній Назукіна.
Походивши кілька хвилин уздовж цієї біржі «морських таксі», гість зможе знайти транспорт, що задовольнить його своєю ціною і наявністю додаткових сервісів — риболовля, екскурсія. Колоритний капітан миттєво запустить мотор і, вийшовши з Балаклавської бухти, відвезе гостя на схід — у «Загублений світ». Такий відпочинок у Балаклаві може дозволити собі практично будь-який турист, адже цей курорт не є таким розкрученим і мега-популярним, як відпочинок на Форосі. Тому ціна за «користування» чистим морем, середземноморським кліматом і занурення в численні історико-батальні пам’ятки Балаклави буде значно нижчою, ніж отримане задоволення.