Зважаючи на наявність аридного клімату, на території Кримського півострова розміщено цілих шістнадцять водосховищ. Не рахуючи тих дев’яти, які приурочені конкретно до Північно-Кримського каналу. Перші шістнадцять штучних водойм покликані накопичувати рідину, призначену для задоволення потреб у прісній воді жителів низки населених пунктів АР Крим. Водойми другої групи є резервуарами, волога яких використовується виключно для поливу сільськогосподарських угідь.
Велика кількість водосховищ пов’язана з галузями спеціалізації Криму. Це — вирощування зерна, виноградарство, садівництво, культивування ефіроолійних рослин та овочівництво. З них тільки виноград, лаванда, троянди і шавлія готові задовольнитися тим мінімумом опадів, який випадає на землю півострова з небес. Всі інші рослини воду споживають у неміряних кількостях. Тому для успішного розвитку цих галузей люди змушені накопичувати її і рівномірно витрачати для підтримки життєвого циклу своїх рослин.
Одним із найважливіших Кримських водосховищ є Чорноріченське. Воно побудоване на розширеному руслі річки Чорна. Це — один із найпотужніших постійних водотоків, що протікають територією Кримського півострова. Вона проходить уздовж Байдарської долини, збираючи води з Головної та Внутрішньої гряди Кримських гір. Довжина річки дорівнює 34,1 км. Вона належить до басейну Чорного моря і впадає в нього в районі Інкермана. Природно, саме річка Чорна стала основною водною артерією Севастополя. А Чорноріченське водосховище є головним резервуаром питної та технічної води для мешканців Севастополя, Балаклави, Інкермана та ще 30-ти аграрних і спецпоселень.
Чорноріченське водосховище з’явилося на річці 1956 року. При цьому були затоплені унікальні, з точки зору історії, землі. Археологи довели, що перші люди в Байдарській долині з’явилися близько 5-ти тисяч років тому. Менгіри, подібні до «карнакських каменів» французької Бретані та тих, що знайдені на Сардинії, були розташовані поруч із селом Скелей. За часів глобальних будівництв, спонсорованих СРСР, мало уваги приділялося зберіганню пам’яті про предків. Тому частина артефактів від кримської людини кам’яного віку сьогодні прихована водами Чорноріченського водосховища.
Перебуваючи в цих краях сьогодні, гість півострова побачить лише прекрасну водойму, форма якої нагадує дорогоцінний камінь, огранений під «маркіз». Колір рідини змінюється від смарагдового до темно-сталевого. «Оправою» чорноріченському кристалу служать перші гряди, такі собі легкі «здуття» Кримських гір, що насуваються. За ними проглядається Севастополь, а за подихом насиченого йодом вітру вгадується наявність моря. З іншого боку Чорноріченського водосховища прокладено дорогу завширшки в один автомобіль.
На сьогоднішній день ця штучна водойма має площу дзеркала, що дорівнює 6 км². Завдяки особливостям рельєфу Байдарської долини, його максимальна глибина сягає 31,7 метра, а середня варіює в межах 10-11 метрів. У ньому «зберігається» 64,2 млн. м³ безцінної рідини. Вона утримується за допомогою водозливної гравітаційної греблі. Перший раз перегородку намагалися створити ще перед Другою світовою війною, але тоді людські та матеріальні ресурси потрібні були уряду в інших місцях. Лише 1956 року було побудовано греблю заввишки 28 метрів, а 1984 року її наростили до 36 метрів. Завдяки їй, Чорноріченське водосховище стало найбільшою водоймою такого типу в Криму.
Вода — це прекрасно, але необхідно згадати про один нюанс. Перебуваючи на відпочинку у Форосі, у тій самій Балаклаві або в Озерному, гості не можуть розраховувати на купання в цій водоймі. Адже вона є головним резервуаром прісної води для всього південно-східного краю півострова. Повсюдно встановлені таблички, що сповіщають про заборону купання і відпочинку на березі Чорноріченського водосховища, а саму територію постійно контролюють лісники «Байдарського» заказника і комітету водогосподарського будівництва Республіки Крим.