Коли люди зберігають пам’ять про людину зі століття в століття — це найцінніше визнання значущості особистості в історії країни або міста. Таку пам’ять після майже двох століть зберігають одесити про Армана Еммануеля дю Плессі — герцога де Рішельє. І підтвердженням того, що ця видатна особистість, яка зіграла важливу роль в історії Одеси, не забута, є знаменитий пам’ятник герцогу де Рішельє, встановлений на Приморському бульварі.
Герцог був першим генерал-губернатором Одеси, за 11 років на цій посаді (1803-1814) він зробив дуже багато для розвитку і добробуту міста та його жителів, навіть на деякий час звільнив місто від податків, завдяки чому почалася його активна забудова. Саме Рішельє перетворив Одесу на великий торговий порт. У 1814 році після повернення трону Франції Бурбонам, Рішельє повернувся на батьківщину і вдруге став прем’єр-міністром країни, прослуживши уряду Людовика XVIII аж до своєї смерті 1822 року. Важливість цього пам’ятника для Одеси настільки ж велика, наскільки великими були діяння Рішельє для блага міста. «Бронзовий Дюк» («дюк» — у перекладі герцог), як ще називають цю пам’ятку, був першим в Одесі пам’ятником — його урочисте відкриття відбулося 22 квітня 1828 року. 
Історія відкриття Бронзового дюка дуже цікава. Коли в Одесу прийшла звістка про смерть Рішельє, новий градоначальник граф Ланжерон закликав населення зібрати кошти для створення монумента на честь померлого благодійника міста. Відгукнулися не тільки знайомі високопоставлені особи, які працювали з Рішельє, а й навіть вантажники, прості робітники, що на той час було великою рідкістю! Спочатку було відлито табличку, яка донині прикрашає пам’ятник. На ній позначена дата «1826 рік» — через те, що з її створенням поквапилися, на пам’ятнику вказана невірна дата. Потім роботу над скульптурою доручили І.П. Мартосу і А.І. Мельникову — творцям пам’ятника Мініну і Пожарському в Москві. Фігуру колишнього градоначальника Мартос вирішив зробити в повний зріст (але вийшла вона вищою) і одягнути видатного діяча в римську тогу, у стильовому рішенні скульптор віддав перевагу класицизму. Відливання бронзових скульптур і горельєфів, що прикрашають постамент пам’ятника, доручили В.П. Єкімову. Скульптури прибули до Одеси з Санкт-Петербурга. Під час закладання фундаменту Бронзового дюка в його основу помістили монети, створені за часів Людовіків (XVI і XVIII), Катерини II, Павла I, Миколи I, а також медальйон із зображенням герцога, створений у Парижі після його смерті. 
Фігуру Рішельє встановили на чотиригранний п’єдестал із граніту, привезеного з Вознесенська, а п’єдестал поставили на зрізану гранітну піраміду з чотирма сходинками.
Фігура Рішельє стоїть обличчям до моря і височіє над Потьомкінськими сходами, а три бічні сторони п’єдесталу прикрашають скульптури, що уособлюють правосуддя, торгівлю і землеробство. Але історія розпорядилася так, що пам’ятнику Рішельє судилося обзавестися ще однією деталлю: після бомбардування під час Кримської війни, коли 1854 року одне з ядер пошкодило п’єдестал, що утворилося, був закладений чавунною «латкою», в яку на пам’ять про те, що трапилося, було вставлено ядро.
Роки йдуть, Одеса цвіте і пахне, а її перший благодійник все ще з нею — пам’ятник Рішельє сприймається жителями не тільки як красива скульптурна композиція, що нагадує про роль цієї видатної людини в історії Південної Пальміри, багато хто вважає його щасливим талісманом міста, його оспівано у віршах і піснях. Цінність цієї пам’ятки Одеси для її жителів безмежна, її бережуть, люблять і цінують. А всі, хто приїжджають на відпочинок до Одеси, неодмінно прагнуть побачити пам’ятник людині, завдяки якій на Землі стало одним чудовим містом більше.