Серед різноманітних визначних пам’яток, на які такий багатий Крим, особливий інтерес становлять печерні міста, що слугували багато століть домівкою для тисяч місцевих жителів. Колись у цих містах вирувало життя, а сьогодні, підносячись над мальовничими кримськими долинами, вони нагадують про те, якою була історія Криму, як за століття змінилося життя людини.
Печерне місто Мангуп-Кале — найбільше з виявлених у Криму гірських поселень, площа плато становить близько 90 га. Цей гірський масив велично височіє на вершині гори-останця Баба-Даг (батько-гора) над Каралезькою, Джан-Дере та Ай-То-дорською долинами. Сьогодні, коли біля підніжжя гори з’явилося штучне озеро, це місце стало ще мальовничішим, неповторним у своїй красі, тому відвідини Мангуп-Кале стають найбільш вражаючим заходом для гостей Криму.
Історія Мангуп-Кале цікава і багата. Вперше тут з’явилися люди ще в III-IV столітті, потім скіфо-сарматів змінюють алано-готи, які влаштували тут поселення і катакомбні могильники, частина яких збереглася до нашого часу. У V столітті на Мангупі зводяться перші укріплення, засноване місто нарікають Доросом — воно було столицею кримської Готії, країни Дорі, а ще за сто років Дорос стає центром Готської єпархії на півострові. Цей період історії Мангупа завершується у VII столітті — місто Дорос підпорядковує Хозарський каганат.
Найцікавішим періодом для Мангупа були VIII-XV століття — протягом майже 700 років він був столицею 
найбільшого кримського князівства Феодоро. Саме з цього періоду до сьогоднішнього дня дійшли останки мангупського поселення. Під час свого розквіту Феодоро досяг безпрецедентних для такого роду міст розмірів: фортечні споруди простяглися на 1,5 км, а весь оборонний контур розтягнувся на 6,6 км навколо Мангуп-Кале.
Князі Феодоро були родичами візантійських імператорів Палеологів, з ними мріяли поріднитися багато правителів того часу, наприклад, Іван III хотів одружитися зі своїм сином і дочкою князя Ісаака, але союзу завадило вторгнення турків. Середньовічне печерне місто досягло неймовірного розвитку, тут процвітало ремесло і торгівля, про що свідчить знайдена археологами херсонеська кераміка.
Мангуп-Кале був одним із найзахищеніших міст: неприступні урвища, два джерела, що не пересихають, укріплення, створені феодоритами, — здавалося, підкорити його неможливо. Однак у XV столітті після 6-місячної облоги турки все ж таки захопили місто — жителі, виснажені хворобами і голодом, здалися самі. Ціле місто було винищене кровожерливими турками — було вбито всіх, зокрема жінок і дітей. Якийсь час після захоплення турки тримали на Мангупі свій гарнізон, але після приєднання Криму до Російської імперії звідси пішли останні жителі.
Відтоді безмовний, підкорений, але гордий Мангуп-Кале, пам’ятаючи часи своєї величі, вітає лише численних туристів, розповідаючи кожному свою дивовижну історію. Рештки палацу останніх князів Феодоро нагадують про те, що місто було процвітаючою столицею; підземних і надземних церков та великого храму — про те, що печерне місто було християнським; руїни укріплень, веж, оборонних мурів свідчать про те, яким великим та неприступним було місто, а численні печери й могили — про те, що тут колись жили, працювали, кохали й помирали люди.
Відвідавши Мангуп-Кале, познайомитися з історією середньовічного міста, що починалося ще в незапам’ятні часи з поселення скіфо-сарматів, зможе кожен, лише поглянувши на численні руїни. Прогулюючись колишніми колись домівками людей печерами, милуючись рештками середньовічної та давнішої архітектури, можна відчути непередавану атмосферу, яка трапляється лише в таких стародавніх місцях. Відвідування цієї пам’ятки Севастополя дарує неймовірні відчуття, залишає яскраві спогади назавжди.