«Стародавній Херсонес» і «Легенди Інкермана», «Гераклея» і «Мускат Алькадар». Так починається список чергових визначних пам’яток Севастополя. Тільки мова піде не про легенди або батально-історичні скарби одного з найцікавіших курортів Кримського півострова, а про його досягнення на ниві виноробства. Не забуваємо, що виноградні лози першими в ці краї завезли грецькі колоністи. Вони і гімни Діонісу над ними співали, і вакханалії, присвячені дню молодого вина, проводили, тож ця діяльність на території Севастопольської міськради є такою самою її «візитною карткою», як вилов риби, супер-зручні бухти та героїчна слава місцевих моряків.
Флагманом Севастопольського виноробства визнано Інкерманський завод марочних вин. Підприємство це з’явилося 1961 року, використавши вже наявні матеріальні ресурси колишнього району Інкерман. Маються на увазі плантації винограду, що прикрашали схили Ай-Петринської яйли, знамениті інкерманські каменоломні, перетворені ще стародавніми греками на сховища готової продукції, а також дубові бутлі та преси. Адже мистецтво виготовлення «сонячного напою» з’явилося тут набагато раніше, ніж слова «промисловість», «дегустація» або «екскурсія».
Отже, 1 лютого 1961 року було відкрито «Інкерманський винзавод». Як «робочу силу» сюди було переманено більш високим окладом ключових спеціалістів з виноробного комбінату «Масандра». Тому немає нічого дивного в тому, що перша продукція заводу — «Ркацителі Інкерманське» та «Каберне Качинське» вже 1965 року взяли перші премії у своїй категорії на Міжнародному конкурсі вин (є й такий!) у Тбілісі. Далі нагороди посипалися на завод, як із рогу достатку. Поява 1967 року цеху для витримки міцних і десертних вин лише посилила потік визнання, що вилився на Інкерман.
Останніми роками на «Інкерманському винзаводі» почали проводити екскурсії, такі ж, як у «Масандрі» або на підприємстві «Коктебель», головних конкурентах нашого підприємства на території півострова. Гостей Інкерманського заводу зустрічає сонячний годинник, зроблений із денця винної бочки. Мимоволі, а може навмисно, він викликає в головах туристів думки про те, що мистецтво виноробства так само старе, як світ.
У засіки заводу відвідувачі прямують територією, на якій розміщені величезні цистерни. У них «відпочиває» виноградний сік, звезений із навколишніх радгоспів. Саме в цей час починається процес бродіння, швидкість якого залежить від температури навколишнього середовища.
Минаючи цистерни, гості заводу проходять в один із цехів. А цехи-то тут непрості — це нутра старих каменоломень. Тому в них природним чином утримується температура в 14 °C і висока відносна вологість. Крім того, в повітрі пахне пліснявою, що вкрила стелю і стіни пустот. Тільки запах від неї не затхло-підвальний, а ніжно-підбадьорливий, що нагадує аромат виробленого напою.
Найбільший захват у гостей викликають винопроводи, вино-вози і бочки, в яких дозріває вино. Кожна з цих а визначних пам’яток Севастополя містить у своєму череві близько 27 тисяч пляшок висококласного рислінгу, портвейну, мускату чи шардоне. Сотні гігантських бочок розміщені в підземеллі, територія якого дорівнює 5,5 га. Такі обсяги виробництв гарантують кожному гостеві «Інкерманського винзаводу» приємну дегустацію та можливість привезти з відпочинку в Криму своїм рідним справді сувенір, а не банальний магнітик, підробку з мушель або висушеного й залакованого морського коника.