Місто, що пам’ятає бувальщину тисячоліть, казковий куточок, де десятки століть тому біля берегів моря жили стародавні греки, одне з 7 чудес України, головна визначна пам’ятка Севастополя, частина Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — все це Херсонес Таврійський. Це стародавнє місто сьогодні — одна з головних причин популярності Севастополя серед туристів з усього світу, багато хто приїжджає сюди саме через нього, бажаючи побачити руїни давньогрецького поліса, що колись процвітав.
Сьогодні це місце — одна зі ста найвидатніших пам’яток світової культури, як вирішило ЮНЕСКО, і це при тому, що в його списку на 2013 р. був 981 об’єкт! Тож не дивно, що до Севастополя приїжджають гості не лише з усієї України, а й із країн Європи, США та інших кінців світу — побачити таку визначну пам’ятку цікаво багатьом. І картина, що відкривається туристам, виправдовує очікування: тут перед ними постає справді ціле місто з вулицями, будинками, площами, воротами, баштами, театрами, храмами — звісно, все це в руїнах, але й рештки будівель чудово передають колишню велич, дають змогу уявити, яким колись було це місто, коли воно ще було живим.
Життя Херсонесу Таврійському в 529/528 рр. до н.е. дали стародавні греки — вихідці з Гераклеї Понтійської. У пошуках місця для нової колонії вони не могли не звернути уваги на мальовничий півострів (звідси і назва «Херсонес» — півострів з грец.), що нагадав їм Грецію і Пелопоннес. Його так само з усіх боків пестили блакитні морські води, а клімат і ландшафт тут був таким же сприятливим для життя. Тут і залишилися колоністи, незважаючи на те, що всі навколишні землі належали недружнім таврам (звідси і друга частина назви міста: Таврикою (країною таврів) тоді називали весь Крим). На честь рідної землі елліни назвали новопридбане місце проживання Гераклейським півостровом. Дуже швидко колонія перетворилася на багатющий поліс, що став великим культурним, економічним і політичним центром Північного Причорномор’я.
Лише через століття з невеликим після заснування міста вулиці, будинки, сади і виноградники (виноградарство і рибальство були головними ремеслами в Херсонесі) займали вже територію всього півострова, яка простягається від сучасної Карантинної до Пісочної бухти. Греки зводять тут не тільки потужні оборонні споруди, що захищали їх від таврів, а й храми, площі, театри, а вулиці прикрашають монументальними скульптурами — все в найкращих античних традиціях. Але не судилося настільки прекрасній оазі існувати спокійно: під натиском скіфів греки змушені звернутися по допомогу до Боспорського царя Мітрідата VI, який, усунувши одного ворога, сам забирає в нього свободу.
Після смерті Мітридата місто переходить під владу Риму. Римський період, під час якого Херсонес досягає найвищого розквіту, триває до V століття, потім римський поліс стає частиною Візантійської імперії. У цей період відбувається знаменна подія: князь Володимир — єдиний, кому вдається взяти місто, приймає тут християнство (імовірне місце здійснення обряду розташоване на території городища), щоб одружитися з донькою візантійського імператора, — все це виливається у Хрещення Русі, а місто стає важливим пунктом на знаменитому шляху «з варяг у греки». До розвалу Візантійського царства на початку XIII століття місто процвітає, але це вже його останні століття, після яких йому судилося канути в Лету. До загибелі міста призводить одразу кілька причин: на сході Криму міцно обґрунтовуються купці-генуезці, яким не потрібна була конкуренція, з моря раз у раз прибувають турки, які здійснюють спустошливі набіги, а з півночі і центру Таврики періодично приходять такі ж безжальні монголо-татарські орди. Удар за ударом повторювалися, і жителям міста дедалі важче було його відновлювати — разом з останньою стародавньою імперією в XV столітті в небуття йде і колись прекрасний Херсонес.
Сьогодні це мертве місто Його вулиці вже не повні людьми, а околиці не зеленіють садами, тільки вічний камінь говорить про те, що колись тут був великий процвітаючий поліс. Його зовнішній вигляд і таємниці починають відкривати через чотири століття після загибелі: у 1827 р. з науковою метою тут починаються перші розкопки, коли навколо давньогрецьких руїн починає народжуватися нове місто. І тепер, як вічна данина пам’яті, воно продовжує німо стояти в межах сучасного міста — нині воно стало частиною Гагарінського району Севастополя. У 2002р. 110 років виповнюється вже археологічному музею, на базі якого було створено Херсонеський історико-археологічний заповідник, а слава Херсонеса Таврійського як одного з найцікавіших свідоцтв епох, що назавжди відійшли в минуле, зростає рік від року.
Щоб побачити російську Трою — так іноді називають Херсонес, сюди приїжджають науковці, археологи, історики та просто допитливі туристи з усіх континентів. Звичайно, його відвідують усі, хто проводять свій відпочинок у Севастополі, а багато хто приїжджає сюди здебільшого саме через нього. Це воістину унікальний об’єкт всесвітньої спадщини, гордість Криму та найцікавіша атракція України, яку потрібно хоча б одного разу побачити на власні очі кожному.