Одеса здавна славиться тим, що в ній прижилися й чудово почуваються представники багатьох етносів і релігій. У «місті-казці, місті-саду» вже третє століття поспіль моляться своїм Богам православні та католики, лютерани та іудеї, мусульмани та баптисти, харизмати, п’ятидесятники, Свідки Єгови та язичники, старообрядці та караїми. Частина храмів не витримала випробування революціями та окупаціями, і була зруйнована. Деяким же, особливо після здобуття Україною незалежності, вдалося відновити свою колишню велич і повернути первозданний блиск.
Одним із найефектніших зі збережених у Південній Пальмірі храмів вважається Свято-Успенський кафедральний собор. Сьогодні він перебуває під юрисдикцією Одеської та Ізмаїльської єпархії Української православної церкви, заснованої 1946 року. Цей «одеський Дуомо» знаходиться на Преображенській вулиці, даруючи свою позитивну енергію всьому історичному центру «перлини Чорного моря».
Нинішній кафедральний собор з’явився в Одесі за ініціативою архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія (в миру Борисова). Він закликав громадськість до будівництва нової церкви й організував збір коштів. Основними фінансовими донорами стали одеські купці Яків і Микола Черепєннікови, а для створення проєкту і складання кошторису майбутньої цитаделі православ’я в Причорномор’ї було запрошено німця, який охрестився, — Л.Ц. Оттона. Оттон. 17 червня 1855 року було закладено перший камінь майбутнього храму. Будівництво тривало лише 14 років, тож 1869 року завершену будівлю було освячено вже новим архієпископом Херсонським і Одеським Димитрієм (у миру Муретовим).
Значить, що побачила Одеса 1869 року? Об’ємну будівлю (вона була розрахована на 5 тисяч осіб), виконану в найкращих традиціях сакрального зодчества Київської Русі. Глядачів підкорює красою і величчю білосніжний цілісний корпус-корабель, прикрашений барельєфами у вигляді апсид, що копіюють елементи стародавньої кладки Софії Київської, збудованої константинопольськими зодчими. Над Свято-Успенським кафедральним собором височіє один головний барабан із чотирма кутовими. У всіх барабанах прорізані вікна для поліпшення освітлення храму. До речі, ця «новація» в дизайні православних храмів також належить київським князям. На барабани поставлені куполи у формі цибулинок. До тіла храму приєднано дзвіницю, висота якої сягає 56 метрів.
Якщо ви вирішите завітати до храму, то побачите, що він розділений на 2 частини — верхню та нижню. У нижній частині знаходяться 2 престоли — на честь святого Якова та преподобної Ксенії. Саме тут було поховано архієпископа Никона (в миру Петін), який керував єпархією в період румунської, гітлерівської окупації та радянську епоху до 1956 року. Крім того, тут знаходиться одна з двох храмових святинь — мощі праведного протоієрея Іона Отаманського, одного з найвідоміших одеських священиків. Він народився 1855 року, був настоятелем Портової Свято-Миколаївської церкви і до 1924 року здійснив безліч добрих і богоугодних справ. У верхній частині розташовано 3 престоли, присвячені трьом Святителям — Василю Великому, Григорію Богослову та Іоанну Златоусту. Тут же, у верхній частині, розташована головна святиня Свято-Успенського собору. 
Це Касперівська ікона Божої матері, привезена до Росії трансільванськими сербами в XVI столітті. На рахунку ікони 3 підтверджених зцілення, що дозволило зарахувати її до сонму чудотворних. Ця ікона виконана в іконографічному типі «Розчулення», а експерти відзначають її схожість із Корсунською іконою Божої Матері, чиє походження пов’язують із діяльністю євангеліста Луки.
Свято-Успенський собор, Касперівська ікона і мощі Іона Отаманського посіли гідне місце в списку найкращих пам’яток Причорномор’я. Ви маєте можливість побачити їх особисто і прикластися до чудотворної ікони, обравши цього року відпочинок в Одесі.