Театр В. Василько (колишній Театр А.І.Сибірякова)

Блискуча Одеса недаремно має прізвисько Південної Пальміри, одного з найпрекрасніших міст пізньобактерічного періоду. У сучасній Одесі, так само як колись у столиці Пальмірського царства, розташовано безліч пам’ятників, близько двадцяти музеїв і дюжина сакральних споруд різних конфесій. До дюжини «не дотягнула» лише кількість місцевих театрів. Їх усього 11, але яких! Кожен із них знаменитий не менше, ніж Великий у Москві або Віденська опера. Одним із найцікавіших домів Мельпомени в Одесі визнано академічний Український музично-драматичний театр імені В. Василька. Колись цей театр носив ім’я не Василя Василька, відомого українського митця театрального дійства, а Сибірякова, відомого в Причорномор’ї мецената. Театр так і називався — Сибіряківським, а пан меценат так захопився театралізованими дійствами, що спочатку став антрепренером спонсорованої ним трупи, а вже потім вирішив побудувати для неї приміщення. Це було вигідно в усіх відношеннях. По-перше, пан Сибіряков переставав платити орендну плату за сцену для виступів власної трупи. По-друге, будівлю зі сценою завжди можна було здати колективу, що гастролює, або міській управі під святкування, приміром, Дня народження герцога Рішельє, який вважається батьком-засновником Південної Пальміри. До створення власного театру пан Сибіряков підійшов вельми ґрунтовно. В історичному центрі Одеси — нинішня вулиця Пастера, було куплено ділянку землі під забудову. Для роботи над проектом були запрошені кращі в місті архітектори — С.А. Ландесман і М.І. Лінецький. 1909 року будову було завершено, а оскільки результат перевершив усі очікування, будівлю театру визнали архітектурною пам’яткою та внесли до Охоронного реєстру за номером 620. Отже, що чекає на глядача, що йде на виставу до Українського музично-драматичного театру. На вулиці Пастера 15 він побачить прекрасну двоповерхову будівлю, виконану в улюбленому в Російській імперії псевдокласичному стилі. Цікаво, що зовнішній вигляд будівлі набагато скромніший, ніж її інтер’єр. Високий цоколь, широкий сходовий майданчик і троє відносно невеликих вхідних дверей свідчать про надійність і так звану «купецьку ґрунтовність» конструкції. З погляду пересиченої красою публіки, такий аверс більше пасував би будівлі біржі чи банку. Але не забуваємо, що замовник — пан Сибіряков, був усього лише звичайним щасливим комерсантом, захопленим у розквіті років театральними містеріями. Перший поверх будівлі «розбитий» на дев’ять логічних частин поперечно рифленими псевдо-колонами. Висота другого поверху вдвічі перевищує перший. У прольоти вставлено дев’ять гігантських аркових вікон, сьогодні укріплених металевими ґратами. На даху по центру височіє портал. На ньому викладені барельєфи із зображенням богів грецького пантеону, відповідальних за театр і за мистецтво взагалі. По краях даху надбудовано 2 симетричні портали, що нагадують Парфенон. Сьогодні будівля театру пофарбована в сірий, зелений і блідо-зелений колір. Абсолютно інакшим виглядає театр зсередини. Фойє, розміром зі стадіон середніх розмірів, милує око переважанням сонячної, жовто-золотої та білої гами. На підлозі зберігся набірний паркет. На стінах — ліпнина, барельєфи. Зі стелі звисає антикварна, кришталева, семиярусна люстра, яка найчудовішим чином освітлює хол. Чотири витончених балкони на другому поверсі огороджені витонченими кованими гратами. У стінних нішах встановлено погруддя засновників і легендарних артистів, які працювали в Сибіряківському театрі. Приїхавши на відпочинок у Причорномор’я, ви зможете подивитися один із 26 спектаклів, присутніх у репертуарі Українського музично-драматичного театру. Крім гри відомих в Україні акторів, ви зможете насолодитися перебуванням в одній із найпривабливіших атракцій Одеси — у будівлі театру, зведеній паном, який втратив голову від Мельпомени.