Зважаючи на історичні причини, багато визначних пам’яток Одеси, та й усієї України, особливо культові, дуже постраждали, їх пограбували або взагалі зруйнували більшовики.
У 1936 році Спасо-Преображенський кафедральний собор, одну з головних визначних пам’яток міста, що мала величезне значення не тільки для одеситів, а й для архітектурного вигляду старої частини міста, спіткала найстрашніша доля — його було зруйновано.
Роль Спасо-Преображенського кафедрального собору в розвитку Одеси була величезною, а його архітектурний розвиток відображав рівень розвитку міста і навіть усього краю. Перший камінь його було закладено метрополитом Гавриїлом у той самий час, що й перший камінь порту, — 1795 року, а будівництво було завершено 1808 року. Згодом собор став найбільшою культовою спорудою Російської Імперії на початку XX століття і вміщував 12 тисяч осіб одночасно. Собор став головним храмом Новоросії, а всі найважливіші свята відбувалися на Соборній площі. 80-метрова дзвіниця собору, створена за проектом Д. Франоллі 1837 року, була орієнтиром для суден, які прямували до порту Одеси, її було видно з моря, коли ще не було видно самого міста.
Архітектура собору вражала пишністю тих, хто мав змогу побачити споруду на власні очі, писали, що вона була аналогічна до базилік Європи. Унікальним було і внутрішнє оздоблення: підлога була вистелена з білого мармуру, з нього ж були виконані і внутрішні колони, велика кількість світла і простір у храмі робили його таким, що ніби світився зсередини. У храмі були поховані князь Воронцов та його дружина, архієпископи Інокентій, Іоанникій, Дмитро і Никанор, які відіграли значну роль у розвитку Одеси. Після руйнування храму прах Воронцових перенесли на Слобідський цвинтар. Понад 80 років гості міста і його жителі задавалися питанням: чому на Соборній площі немає собору? І тільки 2001 року почалися роботи з відновлення втраченої пам’ятки історії та культури України. Сьогодні Спасо-Преображенський кафедральний собор знову стоїть на своєму колишньому місці, ніби трагедії 1936 року зовсім не траплялося. Його чудова краса і велич знову захоплюють одеситів і гостей міста. Соборна площа знову знайшла свою святиню, а Одеса — духовний символ міста.
При відновленні Собору головним правилом було дотримання всіх параметрів колишнього зруйнованого храму, фундамент якого зберігся і слугував головним орієнтиром при будівництві. Також архітектори і будівельники керувалися фотографіями, зробленими після останнього оновлення храму в 1903 році.
У плані собор має вигляд витягнутого латинського хреста, будівлі притаманна російська самобутність, але при цьому її архітектура відображає і європейські мотиви в стилі ампір, мотиви грецького зодчества та російського класицизму. Дзвони для нової 77-метрової дзвіниці доставили в Одесу з Піреї (Греція). Вони відлиті з бронзи високої якості з додаванням срібла одними з найкращих майстрів світу. 13 малих і один великий дзвін (найбільший в Україні) стали найбільшим і найскладнішим замовленням для грецьких майстрів. Дзвони унікальні, кожен з них відповідає певній ноті, не обійшлося і без високих технологій — роль дзвонаря тепер виконує комп’ютер, у який закладено 99 мелодій. Вигляд знов відбудованого собору в точності повторює зовнішній вигляд і внутрішнє оздоблення зруйнованої пам’ятки. Собор має два храми — верхній і нижній — підземний (освячений на честь одеського чудотворця Інокентія), високу дзвіницю, увінчану хрестом із сусального золота. 
Двоповерховий підземний храм вміщає до 1,5 тисячі осіб, він має двосвітний молитовний зал, трапезну, хорові, адміністративні приміщення. Інтер’єр нижнього храму виконаний у канонічному стилі, поєднує Православний живопис, орнаменти часів Київської Русі та Візантії. Оздоблення верхнього храму, як і раніше, виконане в академічному стилі — це напрочуд гарне приміщення. Інтер’єри також світлі та просторі, тепер храм вміщає до 15 тисяч осіб, колони та підлога виконані з білого мармуру, а іконостас — із сіро-білого мармуру, як і колишній. Спасо-Преображенський кафедральний собор також знову отримав усі свої святині: до обителі повернуто останки Воронцових, а чудотворна ікона Касперівської Божої Матері, написана в XVI столітті або раніше (точне походження її невідоме), знову повернулася до своєї обителі.
Не втрачайте можливість відвідати одну з найбільш культових пам’яток Одеси, і Ви обов’язково будете здивовані побаченим, а Ваш внутрішній світ стане ще багатшим.